Щороку, 23 березня, Свята Православна Церква вшановує пам’ять 40-а мучеників, що в Севастійському озері були замучені. Це свято є одним з найбільш шанованих православними християнами свят. В день пам’яті святих страстотерпців Севастійських полегшується піст і служиться Літургія Ранішосвячених Дарів.

Під час гоніння на християн (у III столітті) одна благочестива жінка на ім'я Руфина бігла з Корінфа в гори, рятуючись від переслідувань. Там вона народила сина Кодрата і незабаром після пологів померла. Промислом Божим немовля залишилося жити і був вигодуваний дивовижним чином: на нього опускалася хмара, що живила його солодкою росою. Дитинство і юнацькі роки святого Кодрата пройшли в пустелі. Будучи вже дорослим, він одного разу зустрів християн які просвітили його світлом істинної віри. Кодрат вивчився грамоті, а пізніше вивчив лікарське мистецтво і досяг в нім великих успіхів. Але понад усе Кодрат любив пустинну безмовність і велику частину часу проводив в горах, вдаючись до молитви. Пройшло багато років. У пустелю до святого часто приходили його друзі і послідовники, щоб послухати його настанови. Серед них були Кипріан, Діонісій, Анект, Павло, Крискент і багато інших.
Пам'ять - 23 березня.(нов. ст.)

«Коли люди перестають вірити в Бога, вони починають вірити в усе інше», - сказав англійський письменник-християнин Г. К. Честертон.

З церковних Богослужб Великого посту найбільш повчальною, зворушливою й охоплюючою нас розчуленням і побожністю є Літургія Ранішосвячених Дарів. Так вона називається тому, що на ній віруючі причащаються дарами, освяченими раніш під час Літургії святителя Івана Золотоустого або святителя Василія Великого, і тому вона своїм обсягом коротша за них і разом з цим не така урочиста. Літургію, на якій відбувалося освячення дарів, давні християни називали Пасхою, тому що під час такої Літургії їх охоплювала така ж радість, як і на Пасху, і тому Літургія Ранішосвячених Дарів відправляється під час Великого посту, як днів смирення серця й покаяння, коли недоречна наша радість.

У давні часи, ще коли всі ходили босі, був собі великий індіянський вождь, який мав дуже чутливі стопи і черстве серце. Він страшенно страждав, коли йому доводилося ходити по гострих каміннях, якими була вкрита земля, що належала його племені.
І після довгих роздумів вождь прийняв важливе рішення: він наказав своїм воїнам убити всіх бізонів і їх м'якою шкірою вистелити терени володінь племені.
Позаяк вождь не міг змінити своїх ніг, то бажав змінити поверхню, по якій вони ступали, коштом винищення усіх бізонів.
Рішення це вразило увесь люд. Делегація воїнів подалася до білого чаклуна, щоб спитати у нього поради. Чаклун повідав: "Порадьте вождеві, нехай виріже два шматки шкіри й обгорне ними свої стопи. Хай куди тоді піде — болю вже не відчуватиме".
Так з'явилося взуття.

Під час гоніння язичницькі жерці донесли імператорові, що святий Маврикій поширює віру в Христа. Приведені на судилище, святий Маврикій з сином і його воїни твердо і непохитно сповідували свою віру і не схилилися ні на ласки, ні на загрози. Тоді їх немилосердно били, палили вогнем і терзали залізними крюками. Юнака Фотина, який твердо переносив катування, усікли мечем на очах батька. Але і це жорстоке випробування не зломило святого Маврикія, який зрадів, що син його сподобився мученицької кончини.
Пам'ять - 7 березня.(нов. ст.)

Апостол Архип був єпископом міста Колоси у Фригии. Апостол Филимон був іменитим громадянином того ж міста, і в його будинку збиралися християни, щоб здійснювати Богослужіння. Він був також рукопокладений в сан єпископа апостолом Павлом і обходив фригийські міста проповідуючи Євангеліє. Згодом він був архіпастирем міста Гази. Свята Апфия, дружина його, приймала у своєму будинку мандрівників і хворих, зі старанністю служачи їм. Вона була вірною співробітницею чоловіка у благосповіщенні Слова Божого.
Пам'ять - 4 березня і 5 грудня (нов. ст.)

Це радісне і зворушливе перехідне свято — жінок-мироносиць — відзначають у третю неділю після Великодня.
Це свято вважається Всехристиянським жіночим днем. Наші православні предки не знали дня 8 Березня, і багато століть рік у рік у цей день чоловіки поздоровляли своїх дружин, брати — сестер, сини — матерів. Це свято нагадує нам про високе призначення жінки-християнки, про великий дар бути матір’ю — милосердною і лагідною, схожою на благовісниць Христа.

Онисим народився у Фіатирі. Батьки його були шанованими людьми. Але його батька спіткало нещастя. Юний Онисим залишився сиротою. Він опинився у важкому становищі - кредитори батька продали юнака, як свого раба, на фабрику з виробництва пурпуру. Там він досить швидко ознайомився з ремеслом виготовлення пурпуру. Але оскільки хлопець був безтурботного характеру, то головний розпорядник фабрики, вважаючи його некорисним, або взагалі непридатним для цієї справи, знову вивів його на продаж. Один благородний житель м. Колоси, Філімон, зворушений його сумним становищем, зі співчуття купив його. Невдовзі Філімон з дружиною Апфією і сином Архипом і з кількома своїми рабами був навернутий у християнство Епафрасом, учнем апостола Павла. Онисим з раннього дитинства постійно спілкувався з християнами, вони ставилися до нього з добротою і особливою увагою, що яскраво відрізнялося від грубого ставлення язичників до своїх рабів, на яких вони дивилися, як на своїх домашніх тварин.
Пам'ять святого Апостола Онисима відзначається 28 лютого і зі святим Филимоном 5 грудня, а також 17 січня в Соборі святих 70-ти Апостолів.

19-21 лютого у актовій залі Київської православної богословської академії УПЦ КП проходить ІХ Всеукраїнський з’їзд православної молоді. Від Львівсько-Сокальської єпархії у З’їзді беруть участь голова Львівського православного молодіжного братства Пресвятої Богородиці на честь ікони Її “Нев’янучий Цвіт”, викладач ЛПБА Назарій Лозинський та студент 2 курсу ЛПБА Григорій Кот.

Цими днями, а саме 19-20 лютого 2011 року, у стінах Київської православної богословської академії відбувся IX-й Всеукраїнський з’їзд православної молоді. Захід був приурочений всесвітньому дню православної молоді. Тема з’їзду звучала так: «Православна молодь України перед викликами сьогодення». У заході взяли участь більше двохсот представників молодого покоління України. Серед учасників були архієреї, духовенство, представники православних молодіжних організацій, духовно-просвітницьких центрів, молодіжних братств Української Православної Церкви Київського патріархату.

Коли цар Соломон вирішив звести для Бога чудову святиню, будівництво мурів він доручив чотирьом станам: землевласникам, ремісникам, купцям і бідноті. Перші три стани оплатили працю робітників, а біднота власними руками, у поті чола, зводила західну стіну святині.
Будівництво цієї стіни коштувало багатьох зусиль і спричинило численні жертви: не один робітник поклав там своє життя.
Господь Бог прийняв жертву тих, що зводили західну стіну, поблагословив її і зберіг від зруйнування."
Це Стіна Плачу, до якої жиди приходять молитися по нинішній день.