Якось володар покликав до себе одного зі своїх васалів, котрий славився у своєму князівстві крутійством і хитрістю. Підлеглі йому люди жили у постійному страху. Коли він прибув на вимогу володаря, той віддав йому наказ: "Хочу, аби ти вирушив у світ і знайшов чоловіка, який би був цілком добрий". — "Так, пане", — відповів васал і слухняно розпочав пошуки.
Васал зустрічався і розмовляв із багатьма людьми. Після тривалих пошуків повернувся і сказав своєму володарю: "Пане, я учинив так, як ти звелів, але зараз маю переконання, що немає жодної доброї людини. У світі повно злосливців та себелюбців, але немає такого місця, де б жили ті, котрих шукаєш".

День за днем, під керівництвом Матері-Церкви, ми долаємо дні Святої Чотиридесятниці і вже досягли третьої Неділі Великого посту.

Св. Фотина жила у той час в Карфагені. Отримавши від Господа сповіщення про майбутні їй страждання вона відправилася в Рим і разом з синами Іосієм і Фотином (Віктором) і сестрами Анастасією, Параскевою, Кириакіей, Фото і Фотидой добровільно явилася до Нерона.
Пам'ять - 2 квітня.(нов. ст.)

Святі мученики Агапій, Пуплій, Тимолай, Роміл, Олександр, Олександр, Діонісій і Діонісій постраждали при імператорові Диоклитиане (284 - 305) в місті Кесарії Палестинській.
Пам'ять - 28 березня.(нов. ст.)

Святий сповідник Євсхимон, єпископ Лампсакийский, що жив у Малій Азії на березі Дарданельскої протоки, відомий своїм доброчесним, подвижницьким життям. Він постраждав за іконошанування при імператорові-іконоборцеві Феофілі (829 - 842), був поміщений в темницю, засланий і помер у вигнанні.
Пам'ять - 27 березня.(нов. ст.)

Щороку, 23 березня, Свята Православна Церква вшановує пам’ять 40-а мучеників, що в Севастійському озері були замучені. Це свято є одним з найбільш шанованих православними християнами свят. В день пам’яті святих страстотерпців Севастійських полегшується піст і служиться Літургія Ранішосвячених Дарів.

Під час гоніння на християн (у III столітті) одна благочестива жінка на ім'я Руфина бігла з Корінфа в гори, рятуючись від переслідувань. Там вона народила сина Кодрата і незабаром після пологів померла. Промислом Божим немовля залишилося жити і був вигодуваний дивовижним чином: на нього опускалася хмара, що живила його солодкою росою. Дитинство і юнацькі роки святого Кодрата пройшли в пустелі. Будучи вже дорослим, він одного разу зустрів християн які просвітили його світлом істинної віри. Кодрат вивчився грамоті, а пізніше вивчив лікарське мистецтво і досяг в нім великих успіхів. Але понад усе Кодрат любив пустинну безмовність і велику частину часу проводив в горах, вдаючись до молитви. Пройшло багато років. У пустелю до святого часто приходили його друзі і послідовники, щоб послухати його настанови. Серед них були Кипріан, Діонісій, Анект, Павло, Крискент і багато інших.
Пам'ять - 23 березня.(нов. ст.)

«Коли люди перестають вірити в Бога, вони починають вірити в усе інше», - сказав англійський письменник-християнин Г. К. Честертон.

З церковних Богослужб Великого посту найбільш повчальною, зворушливою й охоплюючою нас розчуленням і побожністю є Літургія Ранішосвячених Дарів. Так вона називається тому, що на ній віруючі причащаються дарами, освяченими раніш під час Літургії святителя Івана Золотоустого або святителя Василія Великого, і тому вона своїм обсягом коротша за них і разом з цим не така урочиста. Літургію, на якій відбувалося освячення дарів, давні християни називали Пасхою, тому що під час такої Літургії їх охоплювала така ж радість, як і на Пасху, і тому Літургія Ранішосвячених Дарів відправляється під час Великого посту, як днів смирення серця й покаяння, коли недоречна наша радість.

У давні часи, ще коли всі ходили босі, був собі великий індіянський вождь, який мав дуже чутливі стопи і черстве серце. Він страшенно страждав, коли йому доводилося ходити по гострих каміннях, якими була вкрита земля, що належала його племені.
І після довгих роздумів вождь прийняв важливе рішення: він наказав своїм воїнам убити всіх бізонів і їх м'якою шкірою вистелити терени володінь племені.
Позаяк вождь не міг змінити своїх ніг, то бажав змінити поверхню, по якій вони ступали, коштом винищення усіх бізонів.
Рішення це вразило увесь люд. Делегація воїнів подалася до білого чаклуна, щоб спитати у нього поради. Чаклун повідав: "Порадьте вождеві, нехай виріже два шматки шкіри й обгорне ними свої стопи. Хай куди тоді піде — болю вже не відчуватиме".
Так з'явилося взуття.

Під час гоніння язичницькі жерці донесли імператорові, що святий Маврикій поширює віру в Христа. Приведені на судилище, святий Маврикій з сином і його воїни твердо і непохитно сповідували свою віру і не схилилися ні на ласки, ні на загрози. Тоді їх немилосердно били, палили вогнем і терзали залізними крюками. Юнака Фотина, який твердо переносив катування, усікли мечем на очах батька. Але і це жорстоке випробування не зломило святого Маврикія, який зрадів, що син його сподобився мученицької кончини.
Пам'ять - 7 березня.(нов. ст.)

Апостол Архип був єпископом міста Колоси у Фригии. Апостол Филимон був іменитим громадянином того ж міста, і в його будинку збиралися християни, щоб здійснювати Богослужіння. Він був також рукопокладений в сан єпископа апостолом Павлом і обходив фригийські міста проповідуючи Євангеліє. Згодом він був архіпастирем міста Гази. Свята Апфия, дружина його, приймала у своєму будинку мандрівників і хворих, зі старанністю служачи їм. Вона була вірною співробітницею чоловіка у благосповіщенні Слова Божого.
Пам'ять - 4 березня і 5 грудня (нов. ст.)