Феодорiвська (Федорівсько—Костромська) ікона Божої Матері написана євангелістом Лукою і близька по іконографії до Володимирської ікони Божої Матері.
Назву свою ікона отримала від великого князя Ярослава Всеволодовича, батька святого Олександра Невського, що носив в святому хрещенні ім'я Федір,— на честь святого Федора Стратілата. Знайдена вона була, за переказами, його старшим братом, святим Юрієм Всеволодовичем, в старій дерев'яній каплиці біля старовинного міста Городця — пізніше на тому місці був влаштований Городецький Федорівський монастир. Князь Ярослав — Федір, що став після загибелі в битві з татарами на Ситі святого Юрія великим князем Володимирським, в наступному, 1239 році урочисто переніс його мощі з Ростова в Успенський собор Володимира, а іконою, що залишилася від брата, благословив свого сина, святого Олександра Невського.
Святкування ікони - 29 серння (за новим стилем).

Преподобний Херімон трудився в Єгипті, в Скитській пустелі, в кінці IV ст. або перших роках V ст. Ім'я його згадується в «Лавсаїке» Паладію і в алфавітному Патерику. Його печера знаходилась за 40 теренів від церкви і за 12 теренів від джерела з водою. Помер святий за рукодільною роботою у віці більше 100 років. Преподобного Херімона згадує також преподобний Федір Студит в службі в сирну суботу, в 6-ій пісні канону на ранковій молитві.
Пам'ять - 29 серпня (н.ст.).

29 серпня, Православна церква відзначає пам’ятний день перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образу Господа нашого Ісуса Христа, яке відбулося в 944р.
Перекази свідчить, що за часів Спасителя в сирійському місті Едесі правив Авгар. Він був уражений по всьому тілу проказою. Слух про великі чудеса, що творяться Господом, поширився по Сирії (Мф. 4, 24) і дійшов до Авгара. Не бачивши Спасителя, Авгар увірував в Нього як в Сина Божого і написав лист з проханням прийти і зцілити його. З цим листом він послав до Палестини свого живописця Ананія, доручивши йому зобразити Божественного Вчителя. Ананій прийшов до Єрусалиму і побачив Господа, оточеного народом. Він не міг підійти до Нього із-за великого напливу людей, що слухали проповідь Спасителя. Тоді він став на високому камені і спробував здалека написати образ Господа Ісуса Христа, але це йому ніяк не вдавалося. Спаситель Сам покликав його, назвавши по імені і передав для Авгара короткий лист, в якому обіцяв прислати Свого учня для зцілення від прокази і настанови про порятунок. Потім Господь попросив принести воду і убрус (рушник). Він умився, обтерся убрусом, і на нім з’явилося Його Божественне Лице. Убрус і лист Спасителя Ананій приніс в Едесу. З благоговінням прийняв Авгар святиню і отримав зцілення. З ним був апостол святий Фадей який хрестив Авгара і всіх жителів Едеси.

Був собі монах. Жив він мирно і безтурботно. Але була одна річ, яка позбавляла його спокою: він боявся вічности. У раю вибрані співають хвалу Богу, так, як це роблять монахи. Але одна річ чинити це упродовж якогось часу, а інша — цілу вічність. Яка ж нудьга охопить через кілька мільйонів років щасливців, що перебувають поруч із Богом!
Якось навесні монах вийшов, аби прогулятися в лісі, що зусібіч оточував монастир. Повітря було свіже й легке, напоєне запахущими травами і квітами.

Гнучке деревце у саду прив'язали до міцного ясеневого кийка. Кийок служив деревцеві за опору й охорону, допомагав йому, щоби зростало струнким.
Коли вітер запрошував у танок, юне деревце похитувало своєю щораз буйнішою кроною, розгойдувалося і кричало:
"Відпусти мене, прошу, чому ти так міцно мене тримаєш? Дивись-но: усі гойдаються на вітрі. Чому ж я маю стояти мов укопане?"
"Зламаєшся, — незмінно відповідав кийок. — А крім того, можеш стати перехнябленим і перекривленим карликом".
"Ти — старий заздрісник. Облиш мене!"
Молоде деревце з усіх сил намагалося звільнитися, проте кийок рішуче стояв на своєму і був твердий як ніколи.

24 серпня 2011 року Божого у двадцяту річницю незалежності України у Львові відбувся пробіг за тверезість «ЗВІЛЬНИСЬ від АЛКОГОЛЬНОГО та ТЮТЮНОВОГО РАБСТВА! СТАНЬ НЕЗАЛЕЖНИМ!».
Маршрут пробігу охоплював двадцяти кілометровий відрізок від пам'ятника королю ДАНИЛУ ГАЛИЦЬКОМУ до озера в Брюховичах з обливанням водою (КУПАННЯМ) та з поверненням до місця старту. Пробіг проходив з підбадьоруючим музичним супроводом, який лунав з автомобіля, що пересувався попереду учасників.
В акції взяли участь свідомі і небайдужі люди, які розуміють цінність здоров'я та прагнуть його популяризувати на славу Бога, благополуччя України та зростання нашої нації. Своєю участю захід підтримали адміністратори сайту hram.lviv.ua ЮРІЙ Браніцький та СВЯТОСЛАВ Гураль.
В здоровому тілі - здоровий дух!

Києво-Печерська ікона Успіння Пресвятої Богородиці - одна з найдавніших явлених ікон у Православній Церкві. Пресвята Богородиця вручила її 4-м візантійським зодчим, які у 1073 році принесли ікону преподобним Антонію і Феодосію Печерським. Зодчі прийшли у печеру до преподобним і запитали: "Де хочете ви почати церкви?" Святі відповіли: "Йдіть, Господь призначить місце". - "Як ви, пророкуючи собі швидку смерть, не призначили ще місця? - Здивувалися зодчі. - А ще дали нам стільки золота". Тоді преподобні скликали всю братію і почали розпитувати греків, кажучи: "Скажіть нам істину, хто вас послав і як ви потрапили сюди?". Зодчі стали розповідати: "Одного разу, коли ми спали в своїх будинках, рано, на сході сонця, прийшли до кожного з нас благовидні юнаки та сказали:" Кличе вас Цариця до Влахерні ".
Пам'ять - 28 серпня (нов. ст.)

У вісімнадцятий рік після блаженної кончини преподобного Феодосія, здійснилося перенесення його нетлінних мощів з печери в Лаврську церкву. У 1091 році братія святої, великої і чудотворної Печерської Лаври, зібравшись разом зі своїм ігуменом Іоаном, одностайно вирішили розкрити місце поховання преподобного Феодосія і перенести його святі мощі в соборний Успенський храм. «Слід нам, братія, — говорили вони, — завжди мати перед очима нашими чесну раку нашого отця і і завжди приносити йому гідне поклоніння. Не зручно йому перебувати у іншому місці окрім монастиря і своєї церкви, тому що він заснував її і зібрав тих, що в чернецтві».
Перенесення святих мощів преподобного Феодосія Печерського святкується 27 серпня за новим стилем.

У Задонському монастирі зберігаються мощі великого святого Тихона Задонського, відомого своєю тверезницької діяльністю. Будучи єпископом Воронезької Єпархії, він настільки пристрасно проповідував тверезість, що у його приході перестали купувати вино. За це місцеві винороби написали цареві скаргу про недобір алкогольних акцизів, і св. Тихона звільнили зі служби, після чого він невдовзі помер у Задонському монастирі.
Пам'ять святого Тихона Задонського згадується 1 серпня, а 26 серпня - день кончини святого і 2-е знайдення мощей.

Наша віра в єдиного Бога у Святій Тройці і в Господа Ісуса Христа дає нам право зватися християнами, благодатне єднання наше з Сином Божим і Спасителем у таїнствах Святої Православної Церкви прилучає нас до числа її духовних дітей і тому нас урочисто називають чадами Церкви. Проте ніхто з нас не може заперечувати, що ці почесні найменування можуть лишитися тільки словесними назвами, якщо віра наша не матиме підтвердження ділами нашого життя.
Під час земної проповіді Господь Ісус Христос не раз звертав увагу Своїх слухачів на потребу засвідчувати духовне багатство ділами. Хіба не свідчать про це такі застереження Спасителя: «Не всякий, хто каже Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто чинить волю Отця Мого, що на небесах» (Мф. 7, 21); «Коли ви любите тих, що вас люблять, то якої вам нагороди? Чи не те ж і митарі чинять?» (Мф. 5, 46); «Нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони бачили добрі діла ваші й прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5. 16). Отже, Господь хоче від нас такого життя й поведінки, які б цілком відповідали нашому християнському покликанню.