Є дещо спільне між солдатами та християнськими подвижниками. І ті, й інші ведуть війну проти ворогів. Солдати - проти ворогів видимих, захищаючи місто, область чи державу. Подвижники - проти ворогів невидимих - демонів, захищаючи своє серце від їх спокусливих стріл. Великомученик Феодор Стратілат був людиною, яка поєднувала в собі силу воїна і дух подвижника.
Він походив з міста Євхаїт (у Малій Азії, нині Туреччина). Феодор був наділений багатьма даруваннями і прекрасною зовнішністю. За милосердя Бог просвітив його досконалим пізнанням християнської істини. Хоробрість святого воїна стала відома багатьом після того, як він з допомогою Божою убив величезного змія, що жив у прірві в околицях міста Євхаїта. Змій пожирав безліч людей і тварин, тримаючи у страху всю округу. Святий Феодор, озброївшись мечем і молитвою до Господа, переміг його, прославивши серед людей Ім'я Христове. За відвагу святий Феодор був призначений воєначальником (стратілатом) у місті Гераклея, де він ніс ніби подвійний послух: поєднував своє відповідальне військове служіння з апостольською проповіддю Євангелія серед підлеглих йому язичників. Його гаряча переконаність, підкріплена особистим прикладом християнського життя, відвертала багатьох від згубної "омани язичництва". Незабаром майже вся Гераклея прийняла християнство.
Пам'ять - 21 лютого за новим стилем.

У 1752 році проводився ремонт в соборній церкві монастиря, і 21 вересня при полагодженні опущеної підлоги було виявлене нетлінне тіло святителя Димитрія. Місце поховання виявилося сирим, дубова труна і знайдені в ній рукописи зотліли, але тіло святителя, а також омофор, сакос, митра і шовкова вервечка збереглися нетлінними. Після віднайдення святих мощей відбувалася безліч зцілень, про що було повідомлено Синодові, за розпорядженням якого в Ростов прибув Суздальський митрополит Сильвестр і Симоновський архімандрит Гавриїл для засвідчення нетлінності мощей святителя Димитрія та чудесних зцілень, що сталися.
Святкування 10 листопада (день кончини) і 4 жовтня (день віднайдення мощей).

30 вересня 2011 року у Львівській православній богословській академії з благословення Високопреосвященнішого Димитрія, митрополита Львівського і Сокальського відбувся літературний вечір, присвячений 155-літтю з дня народження українського Каменяра – Івана Яковича Франка. Вечір організували викладачі ЛПБА Назарій Лозинський та Сергій Яремчук. Також у святі взяли участь члени Львівського православного братства Пресвятої Богородиці на честь ікони Її “Нев’янучий Цвіт”.Після уставної молитви привітальне слово виголосив викладач ЛПБА Назарій Лозинський. Вітаючи учасників свята, він передав усім благословення Владики митрополита та привітання отця-ректора.

1 вересня 2011 року вийшов друком «Православний церковний календар – 2012» – офіційне інформаційне видання Київської Патріархії.
Календар традиційно містить загальні та щоденні богослужбові відомості на 2012 рік, абетковий покажчик чоловічих та жіночих імен святих, відомості про правлячих та вікарних архієреїв, про єпархії та закордонні парафії Київського Патріархату, а також окремі офіційні документи. Окрім цього в календарі вміщено кольорові фотографії єпископату УПЦ КП, а також фотолітопис життя Церкви за минулий рік.

Кожна людина рано чи пізно починає задумуватись над тим для чого вона живе на цьому світі? Яка мета нашого існування? Але Господь відкрив, що живемо ми для того, щоб спасти свою душу, з’єднатися з Богом і тим самим отримати вічне блаженне життя. Ось мета нашого земного перебування. Але як спасти свою душу? Відповідь на це питання, дорогі браття і сестри, ми чули у сьогоднішньому Євангельському читанні. В якому Христос говорить: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій та йде за Мною» (Мф. 16, 24). В цих словах ми бачимо три умови які потрібно виконувати, щоб зберегти свою душу. Перша умова – це зректися себе. Друга – взяти свій хрест. Третя – іти за Христом.

Священномученик Климент служив єпископом у місті Анкірі, де народився і провів свої дитячі та юнацькі роки. Він дуже рано втратив батьків, і його всиновила християнка на ім’я Софія, яка під час тяжкого голоду не лише змогла знайти сили прогодувати Климента, а й збирала по вулицях дітей, кинутих напризволяще зневіреними батьками, забезпечувала їх їжею та одягом. Климент допомагав своїй прийомній матері, навчаючи зведених братів та сестер основам віри.
День пам’яті — 5 лютого (за н. ст.)

Мученик Феопемпт був єпископом у Нікомидії. Він твердо захищав віру Христову і викривав ідолопоклонство. Коли імператор Діоклетіан прибув у Нікомідію, то святого єпископа представили до царя, і той вимагав, щоб Феопемпт приніс жертву ідолу Аполлону. Феопемпт відмовився, і за це його кинули в розжарену піч. Але св. мученик не згорів у печі. Вночі, прийшовши до палацу, де двері розчинилися перед ним самі собою, він розбудив царя і сказав: «Хоч ти і велів спалити мене, але я не помер».

Пам'ять- 18 січня (за новим стилем).

Преподобний Євменій з юності відрізнявся доброчесним життям. Він прагнув служити Єдиному Богу і тому уникав світських спокус. Піклуючись про спасіння душі, він все своє майно роздав бідним. Благословенням Божим преподобний Євменій був обраний і зведений в сан єпископа Гортинської Церкви на острові Криті. Святитель як милостивий батько втішав своїх пасомих в утисках, зміцнював сиріт та незаможних. Молитви його були такі сильні перед Богом, що одного разу під час посухи він звів на землю рясний дощ. Святий Євменій ревно і мудро захищав православну віру від виниклої у той час єресі монофелітів. За протиборство єресі святитель був засланий в Фіваїду, де і помер у VII столітті. Тіло його було перенесено і поховано в Гортіне.
Пам'ять - 1 жовтня (нов. ст.).

Питання шанованому читачеві. Ви господар своєї долі? Можу з упевненістю передбачити, що відповіддю буде «так» або «значною мірою так». Це дарунок від християнства. Як поєднується всезнання і всемогутність Божа зі свободою людини? Бог не насилує людської свободи. Він знає майбутнє не тому, що смикає нас за ниточки, як маріонетки, а тому, що існує поза часом і простором. Так ми знаємо минуле зовсім не тому, що все в нім організовано нами.

Був собі колись король і мав він дуже гарну і добру доньку. На жаль, принцеса слабувала на дивну хворобу: коли дівчина підростала, її руки й ноги втрачали силу, до того ж у неї падав зір і слух. Багато лікарів намагалося вилікувати принцесу, але все намарне. Якось до королівського двору прибув старець, про якого всі говорили, що йому відома таємниця життя. Усі придворні поспішили до нього і стали просити його ради, як допомогти хворій принцесі. Старець дав дівчині кошик із лози, прикритий зверху, і мовив: "Візьми, це твої ліки. Вони тебе зцілять"

Вишгородська ікона Божої Матері, відповідно до Передання Церкви, була написана євангелистом Лукою на дошці від столу, за яким був за трапезою Спаситель з Пречистою Матір'ю і праведним Йосипом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою». В 1131 році ікону була надіслано до Руси з Константинополя святому князеві Мстиславові († 1132, пам'ять 15 квітня), і вона була поставлена в Дівочому монастирі Вишгорода – давнього помісного уділу святої рівноапостольної великої княгині Ольги.
28 квітня за н.ст. Православна Церква особливо шанує Вишгородську (Володимирську) ікону Пресвятої Богородиці.