Преподобний Феодор Сікеот народився в середині VI століття в селі Сікеї (Мала Азія). Коли мати святого Марія зачала його, вона побачила вві сні видіння, що світла зірка зійшла до неї в утробу. Один старець пояснив жінці, що це благодать Божа зійшла на дитину, яку вона народить.
Марія бажала, щоб син її став воїном. Та великомученик Георгій, прийшовши до неї уві сні, сповістив, що хлопчик призначений служити Богу. У школі Феодор проявляв великі здібності до навчання й мудрість. Він був спокійним, покірливим, не допускав сварок, до нього прислухалися товариші. З восьми років святий у Великий піст з'їдав тільки шматочок хліба ввечері. Коли ж шкільний вчитель відпускав його під час перерви на обід, Феодор біг у церкву великомученика Георгія, де покровитель храму являвся йому в подобі юнака і вводив у храм.
Пам'ять - 5 травня (новий стиль).

У життєписі Януарія, як і в життєписах багатьох дивно прославлених Богом мучеників - не знаєш чому більше дивуватися: безмежній силі чудес, що здійснюються над ними, чи безмежній сліпоті й жорстокості душ, що перебувають у безвір'ї навіть тоді, коли у їх присутності здійснюються чудеса, якими Господь знаменує Свою Божественну могутність.
Священномученик Януарій і з ним святі мученики Прокул, Сосій, Фавст, Дисидерій, Євтихій і Акутіон прийняли мученицьку смерть за Христа близько 305 року, під час гоніння імператора Диоклітіана.
Пам'ять - 4 травня (н. ст.).

Вони були воїнами-списоносцями римського імператора Діоклетіана. Увірувавши в Христа, святі мученики Феона, Христофор та Антонін стали воїнами Царя Небесного. Вражені стражданнями, непохитною мужністю та чудесами під час тортур великомученика Георгія Побідоносця, колишні Діоклетіанові списоносці привселюдно сповідували свою віру в Іісуса Христа, як у Спасителя та Істинного Бога. Укріплені Силою Божою, воїни Феона, Христофор та Антонін гідно звершили подвиг мучеництва у 303 році.
Пам'ять - 2 травня (новий стиль).

Хто має істинну віру в серці, той може пронести любов до Господа крізь усі незгоди, випробування, страждання. Той не прагне слави, але люди ніколи не забувають його подвигів і вшановують його пам'ять. До таких праведників належить святий мученик Іоанн Новий, який жив у Греції в XV столітті. Залишившись у молоді роки сиротою, він купив у Константинополі невеличку крамницю і зайнявся ремеслом. Справи йшли добре, але душа святого прагнула духовного життя, служіння Богу.
У цей час Константинополь перебував під владою турків. Християни дуже страждали під їхнім ігом. Багато ремісників і торговців зрадили християнській вірі і перейшли в магометанство. Святий Іоанн дорікав їм за це і підтримував тих, хто залишився вірним своїй вірі. Він не боявся постраждати за Христа. Постом і молитвою праведник готував себе до тяжких випробувань, просив у Господа, щоб Той укріпив його сили.
Пам'ять - 1 травня (нов. стиль).

Маленький хлопчик запитав маму: "Чому ти плачеш?"
- Тому, що я жінка!
- Я не розумію!
Мама обійняла його і сказала "Ти не зрозумієш цього ніколи".
Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причини?"
"Усі жінки іноді плачуть без причини", - відповів батько.
Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: "Чому жінки плачуть?"
Нарешті він запитав у Бога...

З благословення архиєпископа Полтавського і Кременчуцького Федора, з квітня 2012 року на базі громадської організації «Клуб Квітень», розпочав свою діяльність профілактичний центр для людей залежних від алкоголю та наркотиків, а також членів їхніх родин.
У центрі ви зможете отримати допомогу:
– консультації досвідченого психолога;
– залежні можуть пройти стаціонарний курс реабілітації;
– можливо пройти амбулаторну підтримуючу програму;
– надається психологічна допомога родинам залежних.
Додаткову інформацію ви можете отримати звернувшись за телефонами:
моб. 099 940 92 45, стаціонарний (0532) 56 25 70, 50 07 52, або написати листа на електрону пошту avtografa@mail.ru, або на сайті www.tsmodulor.org

Жив собі в одному лісі маленький їжачок. Його гостренький носик із цікавістю витягувався з-під твердих і колючих голочок, маленькі лапки швидко дріботіли листяним килимом, що вкривав лісові долівки. Звичайний маленький їжачок. Але було в ньому щось незвичне, щось таке, що вирізняло його з-поміж усіх лісових мешканців: їжачок завжди був на самоті. Інколи здавалося, що він із сумом тихо зітхає, проте ніхто не наважувався завести з ним розмову, бо варто було будь-кому наблизитися до їжачка, як пухнасте тільце ховалося за страшним панциром із гострих і колючих голок.

Представляємо новий проект "Життя святих на кожен день", в якому ми будемо розміщувати життя святих, проповіді та розповіді про православні свята. По суті це буде унікальний церковний календар з житіями святих, історіями свят і проповідями (для перегляду тисніть на гіперпосилання):

23 пн Седмиця 2-га після Пасхи. Мчч. Терентiя, Помпiя, Африкана, Максима, Зинона, Олександра, Феодора та iнших 33.

24 вт Радониця. Проводи. Поминання померлих. Сщмч. Антипи, єп. Пергама Асiйського. Мчч. Прокеса i Мартинiана

25 ср Сщмч. Зинона, єп. Веронийського. Муромської iкони Божої Матерi

26 чт Сщмч. Артемона, пресвiтера Лаодикiйського

27 пт Свт. Мартина, спов., папи Римського

28 сб Апп. вiд 70 Аристарха, Пуда i Трофима

29 нд Неділя 3-тя після Пасхи. Свв. жон-мироносиць. Міжнародний православний жіночий день; проповіді: патріарха Філарета, митрополита Антонія.
Свв. Жон-мироносиць: Марії Магдалини, Марії Клеопової, Соломії, Іоанни, Марфи і Марії та інших; праведних Йосифа Аримафейського і Никодима (перехідне святкування в неділю 3-тю після Пасхи).
Мцц. Агапiї, Ірини i Хионiї

Радониця – радість воскресіння померлих. Тиждень 2-й після Пасхи. У вівторок другої седмиці після Пасхи, через день після Фоминої неділі (Антипасхи), Православна Церква встановила поминання спочилих, перше після свята Пасхи. Цього дня християни немов розділяють пасхальну радість про воскресіння Спасителя з членами Церкви, що вже залишили цей світ. За свідченням святителя Іоанна Златоуста (IV ст.), це свято відзначалося на християнських кладовищах ще у давнину.
Етимологічно слово "радониця" походить від слів "рід" і "радість". Особливе місце Радониці в річному колі церковних свят, одразу після Світлого пасхального тижня, зобов'язує християн не сумувати та не нарікати з приводу смерті близьких, а, навпаки, радіти їх народженню в іншому життя – вічному. Перемога над смертю, отримана смертю і воскресінням Христа, витісняє смуток про тимчасову розлуку з рідними.

Один парубок звернувся до богомільного пустельника:
- Вкажи мені дорогу, якою найшвидше можна дістатися до Бога!
Усміхнувшись, пустельник промовив:
- З'їж-но якийсь із тих грибів!
- Та вони ж отруйні!
-Отож-бо! - відповів пустельник.

До Бога не йдуть найкоротшим шляхом. На це, буває, потрібне усе життя.

Не забував про маленьку білу ковдрочку, що зігрівала його ще в колисці. Хоч і стала майже непридатною для використання, проте й далі йому слугувала.
Якщо ж не було змоги тримати її коло себе, хлопчик намагався, щоб цей малий домотканий прямокутник принаймні лежав на видноті.
Складена або скручена, ковдрочка клалася у барвистий наплічничок, відтак супроводжувала хлопчика навіть до початкової школи. Ця ковдрочка стала моєю невідлучною білою тінню.