Блаженний Нифонт народився на околиці міста Києва в сім’ї благочестивих, добропорядних і заможних батьків. Рік його народження невідомий. У святому хрещенні був названий Микитою. Ще з дитинства відрізнявся від ровесників лагідністю, послухом та смиренням.

Після смерті батьків Микита роздав усе їхнє майно та вступив до Києво-Печерського монастиря, ігуменом якого на той час був Тимофій.

Пам’ять святителя Нифонта відзначається 21 квітня, ще 11 жовтня — у день Собору преподобних отців Києво-Печерських у Ближніх печерах спочилих. 23 жовтня — у день Собору Волинських святих та в другу неділю Великого посту.

Преподобний Кукша народився 1874 року в селі Гарбузянка Херсонської губернії (нині Миколаївська обл.) у благочестивій селянській родині та був названий при хрещенні Космою. З дитинства Косма всією душею прагнув до Бога, до святого життя. Він любив молитву, усамітнення, уникав дитячих пустощів, а у вільний час читав Святе Письмо.

У 20 років разом із односельчанами Косма відвідує Святу Землю та Святу гору Афон. Юнаком оволодіває бажання чернечого подвигу. У 1896 році, одержавши батьківське благословення, Косма стає послушником у Свято-Пантелеймонівському монастирі на Афоні. Намагаючись наслідувати древніх подвижників, він ревно виконує усі послушання. Кілька разів Косма відвідує Єрусалим та інші Святі місця Сходу.

У 1904 році Косма приймає чернечий постриг з ім'ям Ксенофонт. Духовне зростання отця Ксенофонта проходить під мудрою опікою духоносного старця Мелхиседека.

Пам'ять преподобного Кукші, сповідника Одеського, святкується 24 грудня, 29 вересня, 23 жовтня (за н. ст.) із Собором Волинських святих та у Неділю третю після П'ятидесятниці із Соборами Одеських та Галицьких святих.

Святитель Досифей (Досифтей), Митрополит Сучавський і всієї Молдавської землі (в миру Димитрій Баріле) народився 1624 року в Молдавії. Благочестиві батьки намагалися забезпечити сину належну освіту та виховання. За сприяння Митрополита Київського святителя Петра (Могили) юний Димитрій навчався у школі при монастирі Трьох Святителів у Яссах, а пізніше у школі Львівського православного братства, де вивчав богослов'я, латинь, грецьку, церковно-слов'янську, румунську, польську та єврейську мови.

Преподобна Єфросинія, княгиня Суздальська, народилася в 1212 році. У святому Хрещенні отримала ім'я Феодулія і була старшою дочкою святого мученика Михаїла, князя Чернігівського. Благовірний князь Михайло і його дружина Феофанія довго не мали дітей і часто відвідували Києво-Печерський монастир, в якому молилися Господу про дарування їм дітей. Благовірна княжна Єфросинія була їхня першою донькою, випрошена у Господа в молитвах. Пресвята Богородиця тричі з'являлася в повідомляла, що їх молитва почута і Господь дарує їм доньку.

Феодулія виховувалася в глибокій вірі та благочесті . На її виховання великий вплив мав освічений боярин Феодор.

Пам'ять - 8 жовтня (новий стиль).

Сьогодні, 6 серпня, Церква вшановує пам’ять святих страстотерпців князів Бориса і Гліба - синів рівноапостольного князя Володимира Великого, просвітителя Київської Руси-України. Сьогодні 1000 років від їх мученицької блаженної кончини. Агіографічна традиція, як і літописна, зберегла для нас чітку розповідь про вбивство князів їхнім братом Святополком, якому дали прізвисько Окаянний. Правда, є і інші версії вбивства, які переважно грунтуються на варяжських джерелах, на так зв. "сагах". За однієї із таких версій князів «погубив» Ярослав Мудрий. Факти, версії для істориків важлива річ. Але нажаль ті, хто пишуть нашу давню історію, не завжди відчувають духовно-психологічний стан суспільства києво-руської доби, часто його демонізуючи, приписуючи князям і їх літописцям давньої Руси-України політичну кон’юктуру у переписуванні літописів, фальсифікації подій. Так, я не зовсім відкидаю ці факти і не ідеалізую тих часів, але ж і не прибічник тотальних фальсифікацій в добу києво-руської історії. Треба завжди пам’ятати, що духовно-ціннісні орієнтири тих часів були зовсім іншими від теперішніх. Православна Церква в Київській Русі-Україні сформувала своєрідну філософію життя, яку згодом на початку ХІІ ст. кн. Володимир Мономах назвав мудрістю "страху Божого". "Ця філософія була сформована у тодішніх перлинах нашої церковної писемності, тримала у вічній напрузі дух тодішньої державної еліти і була зібрана у різних "Грамотицях", "Поученіях", "Словах", "Ізборниках" і "Патериках". Символи, слова і образи, зосередженні в цій києво-руській літературі були знаряддям масової сугестії і творенням національної душі та самоідентичності українського народу", - писав Дмитро Донцов.

Старший син великого князя Київського Володимира Мономаха Мстислав народився в 1076 році й у святому хрещенні був названий Федором.

Його батько, внук Ярослава Мудрого, один із найвидатніших державних діячів українського середньовіччя, князював у Києві в 1113-1125 роках. Боровся за зміцнення центральної княжої влади та єдності Київської Руси, проти занепаду родової солідарності Київської династії. Мати — донька англійського короля Іарольда-Гіта. Після загибелі батька в 1066 році в битві при Гасгінгсі змушена була втікати до Фландрії, а потім до Данії. Там і вирішив данський король Свен видати юну королівну за руського князя Володимира Мономаха, який майже за 40 років стане великим князем Київським. Довгим був шлях королівни до Новгорода, де її зустрів Володимир зі своїм двоюрідним братом Глібом, князем Новгородським. Після короткого перепочинку князь і королівна вирушили до Турова, удільного володіння князя. Там і відбулося їхнє весілля. Від цього щасливого шлюбу народилося дев’ять синів і три дочки, Але старший серед них був Мстислав — Федір, який у пам’ять про знаменитого діда мав ще й третє ім’я Іарольд. Це про нього в Літописі Руському 1 червня 1076 року є запис: “У сей же рік родився у Володимира син Мстислав, онук Всеволодів”.
День пам’яті благовірного князя Мстислава відзначається 28 квітня, а також 23 жовтня у складі Собору Волинських святих.

У середині XIV ст. Литовським язичницьким князівством управляв князь литовський Ольгерд Гедимінович. Він завжди прагнув розширювати свої володіння за рахунок білоруських, українських і навіть російських земель.

Ще коли княжив його батько, Ольгерд прийняв святе хрещення, але не по вірі і по любові до Господа, а чисто з житейських меркантильних міркувань. Княжити він почав у 1341 році, і з метою прибрати до своїх рук вітебські землі, мав бажання оженитися на вітебській княжні Марії Ярославівні. Ольгерд добре розумів, що благочестива православна княжна не вийде заміж за язичника, а тому формально став християнином.

Марія ж, навпаки, ставши великою княгинею Литовською, багато зробила для поширення Християнської віри на цих землях. У литовській столиці Вільні на місці старого язичницького капища побудувала чудесний храм на честь преподобної Параскеви, у Вітебську спорудила аж два храми. Проте коротким було її земне життя. У 1342 році княгиня Марія відійшла до Господа і була з великими почестями похоронена в побудованому нею храмі Преподобної Параскеви.

Пам'ять - 27 квітня (за новим стилем).

У багатостраждальній історії України період з XV по XVIII ст. — це постійні розбійницькі набіги татар і турок на наші землі. Вони руйнували міста і села, захоплювали худобу, майно, а головне — молодий і працездатний люд. Із хлопців формували яничарське військо, інших бранців продавали в рабство на невільницькому базарі, що існував у Криму в м. Кафі (тепер Феодосія). За даними Малої енциклопедії Українського козацтва (Київ — Запоріжжя, 2002), протягом цього часу було вбито чи полонено щонайменше 2-2,5 млн. мешканців України.

Одним із таких бранців був українець Павло — невільник. Рік і місце народження його невідомі. Але відомо, що він потрапив у татарський полон ще в юному віці і у Кафі був проданий у столицю турецьку Константинополь. Правда, тоді вже місто називалося Стамбулом, оскільки було завойоване турками в 1453 році.

Пам'ять - 16 квітня.

Преподобний Феофан, посник, жив у 12 сторіччі. Інших відомостей про його життя не маємо.

День його пам'яті звершується 24 жовтня, а також 11 жовтня у день Собору преподобних отців Києво-Печерських, які спочили у Ближніх печерах та в другу неділю Великого посту.

У Києво-Печерському патерику їхнє життя не описане. Преподобний Онуфрій відбував свій подвиг мовчання в XII ст., а преподобний Онисим у XII-XIII ст. Інших відомостей про їхнє життя немає. Нетлінні їхні мощі спочивають відкрито у Ближніх печерах, а пам’ять відзначається також 28 вересня (11 жовтня за новим стилем) в складі Собору преподобних отців Києво-Печерських, у Ближніх печерах спочилих, та в другу неділю Великого посту.

Колись давно, зо кілька сот років тому, у славному містечку Макарові, що неподалік від Києва, сталася радість. У побожній сім’ї козацького сотника Сави та його дружини і Марії народився хлопчик. Назвали його Данилком. Батько - козак Сава - бував удома нечасто, все у військових справах. І тому хлопчик зростав із матір’ю, від якої навчився ніжної любові до людей та до Бога.
Але от виповнилося Данилкові одинадцять років. Давно вже час братися до науки. Вдома навчили, чого вміли, тож послали до Києва, щоб набирався розуму серед інших дітей від мудрих учителів Братської школи. Незабаром хлопчик, завдяки хисту від Бога та власній старанності, перевершив у навчанні всіх однолітків, надто ж йому любилося писати вірші та промови.
4 жовтня - вшанування пам'яті св. Димитрія, митрополита Ростовського