Преподобний Феодосій Печерський, засновник спільножитного монастирського статуту і родоначальник чернецтва на нашій землі, народився у Василеві, неподалік від Києва. З юних років він виявив непереборний потяг до подвижницького життя, ведучи аскетичне життя ще в батьківському домі. Він не любив дитячих ігор і захоплень, постійно ходив до церкви. Сам упросив своїх батьків віддати його навчатися читанню священних книг і, при відмінних здібностях і рідкісній працьовитості, швидко вивчився читанню книг, так що всі дивувалися розуму отрока. У 14 років він втратив батька і залишився під наглядом матері - жінки суворої і владної, яка дуже любила свого сина. За прагнення до подвижництва вона багато разів карала його, але Преподобний твердо став на шлях подвигу. У 24 роки він таємно покинув батьківський дім і постригся, за благословенням преподобного Антонія, у Київо-Печерському монастирі з ім'ям Феодосій. Через чотири роки мати відшукала його і зі сльозами просила повернутися додому, але святий сам переконав її залишитися в Києві і прийняти чернецтво в обителі святителя Миколая на Аскольдовій могилі. Преподобний Феодосій трудився в монастирі більше за інших і нерідко брав на себе частину праць братії: носив воду, рубав дрова, молов жито і відносив кожному іноку борошно. У спекотні ночі він оголював своє тіло і віддавав його в їжу комарам і мошкам, кров текла по ньому, але святий терпляче займався рукоділлям і співав псалми. У храм він приходив раніше інших, і, ставши на місці, не сходив з нього до закінчення Богослужіння; читання слухав з особливою увагою. У 1054 преподобний Феодосій був рукоположений у сан ієромонаха, а в 1057 році обраний ігуменом. Слава про його подвиги привернула безліч ченців у обитель, в якій він побудував нову церкву і келії і ввів студійський спільножитловий статут, списаний, за його дорученням, в Константинополі. У сані ігумена преподобний Феодосій продовжував виконувати найважчі послухи в обителі. Святий звичайно вкушав тільки сухий хліб і варену зелень без масла. Ночі проходили у нього без сну в молитві, що багато раз помічала братія, хоча обранець Божий і намагався приховати свій подвиг від інших. Ніхто не бачив, щоб преподобний Феодосій спав лежачи, зазвичай він відпочивав сидячи. Під час Великого Посту святий віддалявся в печеру, розташовану недалеко від обителі, де подвизався, ніким не зримий. Одяг його була жорстка, надягнута прямо на тіло, так що в цьому убогому старця не можна було впізнати знаного ігумена, якого шанували і знали всі. Одного разу преподобний Феодосій повертався від князя Ізяслава. Візник, ще не знав його, сказав грубо: "Ти, чернець, завжди святкуєш, а я постійно у працях. Іди на моє місце, а мене пусти до воза". Святий старець лагідно послухався і повіз слугу. Побачивши ж, як преподобному кланялися, сходячи з коней, зустрічні бояри, слуга злякався, але святий подвижник заспокоїв його і, по приїзді, нагодував в монастирі. Сподіваючись на допомогу Божу, преподобний не зберігав великих запасів для обителі, тому браття іноді мала потребу в насущному хлібі. За його молитвами, однак, були невідомі благодійники і доставляли в монастир необхідне для братії. Великі князі, особливо Ізяслав, любили насолоджуватися духовною бесідою з преподобним Феодосієм. Святий не боявся викривати сильних світу цього. Незаконно засуджені завжди знаходили в ньому оборонця, а судді переглядали справи на прохання шанованого всіма ігумена. Особливо дбав преподобний про бідних: побудував для них у монастирі особливий двір, де будь-який потребуючий міг отримати їжу і дах. Заздалегідь знаючи свою кончину, преподобний Феодосій мирно відійшов до Господа в 1074 році. Він був похований у викопаній ним печері, в якій усамітнювався під час посту. Мощі подвижника були знайдені нетлінними в 1091 році. До лику святих преподобний Феодосій був зарахований у 1108 році. З творів преподобного Феодосія до нас дійшли 6 повчань, 2 послання до великого князя Ізяслава й молитва за всіх християн. Житіє преподобного Феодосія складено преподобним Нестором Літописцем, через 30 років після його представлення і завжди було одним з найулюбленіших читань українського народу.
Пам'ять - 16 травня; перенесення мощей - 27 серпня (нов.ст.)
Перекладено з days.pravoslavie.ru.
Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство "Нев'янучий Цвіт"
