Митрополит Петро Могила,син молдавського володаря Симеона Могили, був однією з найвизначніших постатей в історії православної Церкви в Україні. Він відмовився від блискучої політичної кар'єри в Польщі, яку йому забезпечували родові зв'язки, широка освіта та вроджена інтелігентність, і присвятив себе служінню Богу. В 1627 р. молодий Петро Могила прийняв чернецтво у Києво-Печерському монастирі і за свої виняткові здібності удостоївся того ж року бути обраним архимандритом цієї давньої святині Української Православної Церкви.
Пам'ять - 14 січня (за новим стилем).

Подвизався у Дальніх печерах у Києві в XIII-XIV ст. За прийняття чернечого образу в Печерському монастирі преподобний покірливо проходив найважчий послух, на який його посилав настоятель. Він ніколи не бував у святкуванні і, коли не ніс послух монастирський, молов зерно на жорнах, виснажуючи своє тіло цією тяжкою роботою і зберігаючи невпинну внутрішню молитву.
Пам'ять - 23 вересня(нов. ст.)

Народився у 30-х роках XVII ст. на Поділлі в родині ієрея Микити Углицького та Марії. Є думка про належність роду Углицьких до українських православних шляхтичів Полоницьких-Углицьких. Один з Поло-ницьких, ймовірно, брат святого Феодосія Євстафій (Остафій, Остап) Полоницький, служив у польському війську, потім перейшов до лав українського війська гетьмана Богдана Хмельницького, потім — гетьмана Івана Виговського. Родичами святого Феодосія були Іоанн Углицький, київський протопоп, який підписався 25.07.1687 під актом обрання Івана Мазепи гетьманом на Коломацькій раді, та Йоаникій Углицький, ієромонах Видубицького монастиря у Києві, і його небіж Василь Полонецький. У Коломацькому акті є підпис і самого святого Феодосія, який був тоді ігуменом Єлецького Свято-Успенського монастиря в Чернігові та намісником преосвященного Лазаря (Барановича).
Пам`ять св. Феодосія вшановується 18 лютого, 22 вересня (знайдення і перенесення святих мощей) за нов. ст.

Народився в місті Овручі (тепер Житомирської області) від благочестивих, глибоко віруючих православних батьків на прізвище Токареви, десь біля 1620 – 1625 року. З раннього дитинства перебував серед католицького населення, але батьки прищеплювали Макарію вірність до православ’я і звичаїв.
Пам’ять святкується 20 вересня та перенесення можей 26 травня за новим стилем.

Преподобномученик Афанасій Брестський народився в благочестивій сім’ї Филиповичів десь біля 1597 року. Історія не лишила якихось відомостей про його батьків. Можна здогадуватися, що вони були люди з мілкої білоруської чи української шляхти, які на той час не відрізнялися. Не відоме також і його світське ім’я. Зі всього видно, що свою освіту отримав у Віленській братській школі, яка випускала багато освічених людей. Він прекрасно знав польську, латинську, грецьку і слов’янську мови, був знайомий з літописами і хроніками, також знав не тільки східну, православну літературу, але і західну, як наприклад творіння блаж. Августина. Сам Афанасій займався навчанням молодих людей у багатих сім’ях.
Пам’ять - 18 вересня, а знайдення мощей - 2 серпня за новим стилем.

Коли восени 1240 року Батий оточив Київ,"не було чути нічого од звуків скрипіння возів його, ревіння безлічі верблюдів його, й од звуків іржання табунів коней його". День і ніч били ворожі тарани у стіни стольного града, ламалися списи, розколювалися щити, а стріли затьмарювали світло. "Многе множество було сили ворожої", – пише літописець. В ніч на 6 грудня татари вдерлися у Київ. Городяни на чолі з воєводою Дмитром, якого прислав князь Галицький Роман, згуртувалися навколо Десятинної церкви. Біля святині зав'язалася "битва велика". Маси людей, шукаючи порятунку, "вибігали і на церкву, і на склепіння церковне, і од тягаря повалилися з ними стіни церковні". Всі церкви стали фортецями, але падали одна за одною: Десятинна церква, Софійський собор, Печерський монастир...

Заснували Києво-Печерську лавру преподобні отці Антоній і Феодосій Печерські. Антоній, у миру Антип, був родом з Любеча (Чернігівщина). Від юних літ полюбивши Бога всім серцем, заради вдосконалення у духовному житті, він пішов на Афонську гору, що славилася подвижниками; там постригся в ченці, отримавши ім'я Антоній.
Пам'ять прпп. Антонія і Феодосія Печерських 15 вересня.

Преподобний Феодосій Печерський, засновник спільножитного монастирського статуту і родоначальник чернецтва на нашій землі, народився у Василеві, неподалік від Київа. З юних років він виявив непереборний потяг до подвижницького життя, ведучи аскетичне життя ще в батьківському домі. Він не любив дитячих ігор і захоплень, постійно ходив до церкви. Сам упросив своїх батьків віддати його навчатися читанню священних книг і, при відмінних здібностях і рідкісній працьовитості, швидко вивчився читанню книг, так що всі дивувалися розуму отрока. У 14 років він втратив батька і залишився під наглядом матері - жінки суворої і владної, яка дуже любила свого сина. За прагнення до подвижництва вона багато разів карала його, але Преподобний твердо став на шлях подвигу. У 24 роки він таємно покинув батьківський дім і постригся, за благословенням преподобного Антонія, у Київо-Печерському монастирі з ім'ям Феодосій. Через чотири роки мати відшукала його і зі сльозами просила повернутися додому, але святий сам переконав її залишитися в Києві і прийняти чернецтво в обителі святителя Миколая на Аскольдовій могилі.
Пам'ять - 16 травня; перенесення мощей - 27 серпня (нов.ст.)

Проповідь Іоана Предтечі була нетривалою. Приготувавши людей до прийняття Спасителя, він закінчив своє життя мученицькою смертю. Невдовзі після хрещення Господнього Іоана було ув'язнено галилейським царем Іродом. Цей галилейський цар Ірод Антипа був сином того самого Ірода Великого, який убив 14 тисяч вифлеємських немовлят.
День мученицької смерті св. Іоана Предтечі згадується православною Церквою 11 вересня за новим стилем.

Преподобний Євфимій, схимник Печерський (XIV ст.) наклав на себе обітницю мовчання, відкриваючи вуста тільки для Богослужіння і молитви. Харчувався ієросхимонах лише травами. Похований в Дальніх Феодосієвих печерах Києво-Печерської лаври.
Пам'ять - 2 лютого і 10 вересня.

Трудився в Києво-Печерському монастирі в ХIII-ХIV ст. Ніс важкий подвиг самітництва, вправляючись у пості, молитві і богослів'ї. Мощі преподобного Лаврентія спочивають у Дальніх (Феодосієвих) печерах.
Пам'ять згадується 2 лютого і 10 вересня (новий стиль).

Преподобний Григорій, самітник Києво-Печерський, жив у XIV столітті. В "Оповіді про Житія святих, які у печері преподобного Феодосія спочивають" говориться, що їжею преподобного Григорія все життя служила неварена трава. Він давав цю траву людям які приходили до нього, і ті виздоровлювали.
Пам'ять - 21 січня, 10 вересня і в 2-у Неділю Великого посту.