Онисим народився у Фіатирі. Батьки його були шанованими людьми. Але його батька спіткало нещастя. Юний Онисим залишився сиротою. Він опинився у важкому становищі - кредитори батька продали юнака, як свого раба, на фабрику з виробництва пурпуру. Там він досить швидко ознайомився з ремеслом виготовлення пурпуру. Але оскільки хлопець був безтурботного характеру, то головний розпорядник фабрики, вважаючи його некорисним, або взагалі непридатним для цієї справи, знову вивів його на продаж. Один благородний житель м. Колоси, Філімон, зворушений його сумним становищем, зі співчуття купив його. Невдовзі Філімон з дружиною Апфією і сином Архипом і з кількома своїми рабами був навернутий у християнство Епафрасом, учнем апостола Павла. Онисим з раннього дитинства постійно спілкувався з християнами, вони ставилися до нього з добротою і особливою увагою, що яскраво відрізнялося від грубого ставлення язичників до своїх рабів, на яких вони дивилися, як на своїх домашніх тварин.
Пам'ять святого Апостола Онисима відзначається 28 лютого і зі святим Филимоном 5 грудня, а також 17 січня в Соборі святих 70-ти Апостолів.

Преподобний Вукол, єпископ Смирнський, учень святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, був ним поставлений першим єпископом Смирнської Церкви (Мала Азія).
Пам'ять - 19 лютого.(нов. ст.)

Свята мучениця Анисія жила в місті Солуни (Фессалоніки) при царюванні імператора Максиміана (284-305). По смерті батьків, що виховали її у дусі християнського благочестя, свята Анисія роздала майно жебраком і стала проводити строге життя в пильнуванні, посту і молитві.
Пам'ять - 12 січня.(нов. ст.)

У знатних константинопольських громадян Ксенофонта і Марії було двоє синів: Аркадій та Іоанн. Будучи заможними людьми і посідаючи високе становище у суспільстві, Ксенофонт і Марія разом з тим були людьми простими і добрими. Коли їхні сини виросли, подружжя вирішило дати їм гарну освіту. З цією метою вони відправили їх на кораблі в м. Бейрут (столиця сучасного Лівану). Проте корабель не прибув у місце призначення, оскільки зазнав аварії. І хоча Аркадій та Іоанн залишилися живі, вони не змогли знайти один одного. Засмучені гаданою втратою, брати вирішили присвятити свої життя Господу і прийняли чернецтво.
Минуло чимало часу, але батьки не втрачали надії побачити своїх дітей. Якось подружжя вирішило вирушити в паломництво святими місцями.
День пам’яті – 8 лютого за н. ст.

Житіє преподобного Нифонта, єпископа Кіпрського, є яскравим прикладом Божого Промислу про людину. І хоча сам Нифонт жив у далекому IV ст., шлях його до Царства Небесного повчальний і для людини XXI століття.
Святитель народився у провінції Пафлагонія (північна частина Малої Азії), освіту здобув у столиці Візантії — Константинополі. Відомо, що в дитинстві праведник був добрим і смиренним, часто відвідував богослужіння. Проте у юному віці Нифонт дійшов такого падіння, що іноді сам жахався.
День пам’яті — 5 січня за н. ст.

Першим постраждав від юдеїв у Єрусалимі святий архидиякон Стефан, названий первомучеником (як перший замучений за Христа). За проповідь про Спасителя юдеї вивели його за місто і стали побивати камінням. Він же молився, кажучи: "Господи Ісусе! Прийми дух мій", і потім зі словами: "Господи! Не вважай їм це за гріх", – помер.
Пам'ять Першомученика Стефана - 9 січня (новий стиль).

Святитель Модест, архієпископ Єрусалимський, народився у Севастії Каппадокійській (Мала Азія) в християнській сім'ї. З юних років він відчув потяг до строгого чернечого життя. Святий Модест прийняв чернечий постриг. Згодом він був настоятелем обителі святого Феодосія Великого (заснована в IV ст) у Палестині. У той час на Сирію і Палестину (614 рік) напали війська персидського царя Хозроя і, об'єднавшись з іудеями, вбили 90 тисяч християн і зруйнували християнські храми. Єрусалимський Патріарх Захарія і безліч християн разом з Хрестом Господнім були узяті в полон. Святому Модесту було доручено тимчасово управляти Єрусалимською Церквою на посаді наглядача патріаршої кафедри.
Пам'ять - 31 грудня (нов. ст.)

Святий Єлевферій, син знатного римського громадянина, був вихований в християнському благочесті своєю матір'ю. Чесноти його були настільки високі, що у 20 років від народження він був поставлений єпископом Іллірійським. При імператорові Адріане (II ст.) святий Єлевферій за сміливу проповідь про Христа після мук був обезглавлений в Римі разом зі своєю матір'ю святою Анфієй. Єпарх Корив, що мучив святого Єлевферія, сам увірував у Христа і також був страчений.
Пам'ять - 28 грудня (нов. ст.)

Святі мученики Фирс, Левкій і Калиник постраждали за Христа при імператорі Декиї (249 - 251) в Кесарії Віфінській. Святий Левкій, що докорив правителя Кумврікія за несправедливе переслідування християн, після катувань був усічений мечем. Святий Фирс, засуджений до жорстоких тортур і катувань, переніс їх неушкоджено і Божим промислом мирно помер. Язичеський жрець Калиник, бачивши мужність і чудеса святого Фирса, увірував у Христа і сміливо сповідав дійсну віру, за що і був усічений мечем.
Пам'ять - 27 грудня (нов. ст.)

Святий Воніфатій жив у VI ст., був родом з Тускійської області (Етрурії), в Італії. Він ще з дитинства вирізнявся любов’ю до злиденних, коли йому доводилося побачити кого-небудь роздягненим, то він знімав із себе одяг і одягав ним нагого, тому, бувало, він приходив додому то без хітона, то без свити, і його мати, бідна вдова, часто гнівалася на нього й казала: – Даремно ти так робиш, одягаючи жебраків, сам будучи жебраком.
Одного разу вона ввійшла у свою житницю, у якій на весь рік був заготовлений хліб, і виявилося, житниця порожня: Воніфатій, її син, таємно роздав все жебракам, і мати почала плакати, вдаряючи себе по обличчю, викликуючи:
- Горе мені, де я візьму їжі на весь рік, і чим буду годувати себе і свою родину?..
Пам'ять - 1 січня (нов.ст.).

Пророк Даниїл походив зі знатного роду. При завоюванні Навуходоносором Єрусалиму в 606 році до Р. X. юний Даниїл разом з іншими юдеями потрапив у вавилонський полон. Там 15-річного Даниїла і інших найздібніших юнаків віддали в школу для підготовки до служби при царському дворі. З Даниїлом навчалися троє його друзів: Ананія, Мисаїл та Азарія. Протягом кількох років вони вивчили місцеву мову і різні халдейські науки. При вступі до школи цих трьох юнаків перейменували на Шадраха, Мешаха та Авденаго.
Пам'ять - 30 грудня.