Цього листа знайшла медсестра у лікарні. Він лежав під подушкою одного хлопчини, який недавно закінчив життя на цьому ліжку.

Одне з найобтяжливіших видовищ на світі - поминання, що здійснюються атеїстами. Ось всі прийшли додому від свіжої могили. Встає старший, піднімає чарку... І у цей момент всі просто фізично відчувають, що щось можуть і повинні вони зробити для того, з ким тільки-но вони попрощалися. Молитва про тих, що пішли - це потреба серця, а не вимога церковної дисципліни.Серце вимагає: помолися!!! А розум, покалічений ще шкільними уроками безбожника, говорить: "немає чого, молитися нікому і нема про кого: небеса повні хіба що радіохвилями, а від тієї людини, з якою ми жили ще три дні тому, не залишилося вже нічого, окрім того неподобства, яке ми тільки що засипали землею".

В суботу, 18 червня 2016 року Божого, у переддень свята П’ятдесятниці, Свята Православна Церква звершує вселенське згадування всіх у вірі спочилих православних християн, що померли в надії воскресіння й життя вічного. За давньою традицією ця субота також називається Троїцькою батьківською. Зміст цього згадування дуже глибнний. В день П’ятдесятниці Дух Святий зійшов на землю для навчення, освячення і приведення всіх людей до вічного спасіння.

Після падіння першої людини і відкидання її Богом, а в ній і всього роду людського, всі люди, завершивши тілесною смертю свої земні мандри, сходили душами в темниці пекла. Пекло перебуває в надрах землі. Там палає вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його (Мф. 25, 41), які, відповідно, падінням своїм випередили створення матеріального світу. Там тьма кромішня, там тартар, там скрегіт зубів, там хробак що не усипає, там плач без розради, що не переривається і є даремним. Там - різноманітні муки за розмаїтістю гріхів; там - різні ступені мук відповідно до різного ступеню гріховності.