Часто, йдучи галасливим містом, можна помітити, як увесь світ кудись біжить, суєтиться. А деколи здається, що він взагалі збожеволів. Ми усі прагнемо все встигнути, все що тільки можливо заробити, комусь щось довести і нічого не пропустити. У підсумку маса незадоволення, нарікання і роздратування. І що найбільш прикро, цей шалений плин часто захоплює людину віруючу.

Немає більш радісного, більш веселого, більш сімейно-родинного та теплого свята, ніж Різдво Христове. У кожному домі готується свята вечеря, прикрашається ялинка, звучить сміх та весела коляда… Але радість Різдва не можна тримати в собі, в одній сім'ї, в одному домі… Цю велику радість — народження Божого Сина — потрібно розголошувати усьому світові.
Кожен із нас пам'ятає дитяче щире, невдаване щастя від колядувань. Особливо ті, хто мав можливість святкувати Різдво Христове у співучому українському селі, де великі гурти малечі та дорослих від хати до хати звіщають "Нова радість стала…"...

12 грудня 2008 р. у Полтавському інституті післядипломної педагогічної освіти відбувся Третій всеукраїнський форум керівників молодіжного православного руху «Сучасний стан та шляхи розвитку православних молодіжних організацій».

Допомога ближнім це покликання кожного християнина. Господь неодноразово повторював це і дав нам дві найголовніші заповіді: люби Господа Бога свого, всім серцем своїм і ближнього свого як самого себе. Тому недивно коли людина приходить до Бога то в неї виникає непериборне бажання щось робити, допомагти комусь. Особливо коли це молода людина, енергія і сили якої б’ють ключем. Направивши цю енергію в правильне русло можна багато чого корисного зробити.