Людина висповідала перед священиком свої гріхи і, згідно зі словами Спасителя нашого: “Кому відпус- тите гріхи – відпустять їм, кому ж затримаєте – затримаються” (Ін. 20, 23), священик може відпускати гріхи не відразу після їх висповідання, а тільки після виконання особливо призначеного послуху – єпітимії. Це слово в перекладі з грецької означає “заборона”, але за духом своїм є не покаральним, а церковно-виховним засобом. Єпітимія (покута) – це пам’ятка, урок, вправа, що дає можливість глибше пізнати тяжкість свого гріха, вона привчає до духовного подвигу, породжує схильність до нього.Священик може призначити різні види єпітимії: поклони на час богослужіння, читання вдома визначених молитов, Ісусові молитви, вставання на опівнічну молитву, духовне читання (акафісти, життєписи святих), піст, милостиня – кому що потрібніше. Єпітимія завжди обмежена точним строком і повинна виконуватися за твердим розпорядком, так, як наказав священик. Над людиною, що виконала всі приписи даної їй єпітимії, повинна бути прочитана особлива молитва. Після цього каянник допускається до Причастя Святих і Животворчих Таїн Христових.
