"Прийдіть усі вірні, зійшовшися, похвалімо Христового борця і мужнього світоча Димитрія"(Стихира на Мал.Веч.)
Св. Климент Олександрійський велич і значення мученика очеркує такими словами: "Мученик дає потрійне свідчення: про себе, що він зі справжньою вірністю вірі стоїть при Богові; проти свого противника, що він надаремно наступає на того, що непохитний у любові; для Господа, що в Його науці знаходиться Божа переконлива сила, яку навіть боязнь смерті не може побідити". Св. Церква від перших віків християнства високо цінила й цінить заслуги мучеників, їх почитає, їх ставить нам за взір високої геройської любові Бога та визнання св. віри. Деякі з них, що в особливий спосіб відзначилися своєю ревністю і мужністю у визнанні святої віри та чудами, що ними Господь їх по смерті прославив, мають у церковному році свої урочисті свята. До них належить св. мученик Димитрій, якому св. Церква дала титул великомученика і мироточця.
Св. Димитрій жив у другій полов. ІІІ ст. у місті Солуні (Фессалоніке - грец.), де його батько був високим цісарським достойником. По смерті батька цісар Максиміліан зробив його солунським проконсулом. Св. Димитрій був з дитинства вихований у християнській вірі. Хоча займав високий уряд, то він свою віру явно визнавав та був її апостолом. За те цісар Максиміліан вказує кинути його до в'язниці. Будучи там, він благословив св. Нестора на боротьбу з Лієм, непереможним гладіатором. Св. Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках, і поконав та вбив його. Цісар, довідавшися про благословення від Димитрія, послав своїх жовнірів і вони прокололи його списами. Це було 306 року. Пам'ять св. Нестора Православна Церква відзначає наступного дня після празника св. Димитрія.
Геройську віру св. Димитрія прославив Господь не тільки різними чудами по його смерті, але також нетлінністю та мироточивістю. Коло по ста роках відчинено було його гріб - то його тіло знайдено нетлінним, а його кості видавали пахуче миро-олій, яке зціляло недужих.
Дар чудес, нетлінність мощей та чудеса поширюють культ святого не лише в Греції а й на Слов'янщині. До його гробу щорічно поспішають сотні й тисячі паломників. Він помагає у кожній біді й потребі. Вояцтво обирає його за свого опікуна. В V ст. над його гробом збудовано величний храм. Про поширеність культу серед слов'ян свідчить хоча б те, що на самому Балкані є понад двісті церков, присвячених св. Димитрієві. Князь Ізяслав Димитрій Ярославич заклав у Києві коло 1057 р. монастир у честь святого Димитрія.
Празник св. Димитрія належить до середніх празників. Димтрій заступається за нами перед Богом: "Сьогодні побожно святкуємо празник Димитрія страстотерпця, бо він неустанно молиться до Христа, щоб усім дати мир і милість" - каже сідален на утрені. Але св. Димитрій не тільки заступник, а й мироточиць. "Димтріє, - читаємо в першій пісні канона утрені - ти отворене джерело пахучого й щирого мира, омий моє серце від мерзоти пристрастей, і практикуванням чеснот зроби мене запахом Христовим, ум мій ублагородни, щоб оспівував твої божественні благодаті".
Пам'ять святого Димитрія Солунського - 8 листопада (за новим стилем).
Св. Климент Олександрійський велич і значення мученика очеркує такими словами: "Мученик дає потрійне свідчення: про себе, що він зі справжньою вірністю вірі стоїть при Богові; проти свого противника, що він надаремно наступає на того, що непохитний у любові; для Господа, що в Його науці знаходиться Божа переконлива сила, яку навіть боязнь смерті не може побідити". Св. Церква від перших віків християнства високо цінила й цінить заслуги мучеників, їх почитає, їх ставить нам за взір високої геройської любові Бога та визнання св. віри. Деякі з них, що в особливий спосіб відзначилися своєю ревністю і мужністю у визнанні святої віри та чудами, що ними Господь їх по смерті прославив, мають у церковному році свої урочисті свята. До них належить св. мученик Димитрій, якому св. Церква дала титул великомученика і мироточця.
Св. Димитрій жив у другій полов. ІІІ ст. у місті Солуні (Фессалоніке - грец.), де його батько був високим цісарським достойником. По смерті батька цісар Максиміліан зробив його солунським проконсулом. Св. Димитрій був з дитинства вихований у християнській вірі. Хоча займав високий уряд, то він свою віру явно визнавав та був її апостолом. За те цісар Максиміліан вказує кинути його до в'язниці. Будучи там, він благословив св. Нестора на боротьбу з Лієм, непереможним гладіатором. Св. Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках, і поконав та вбив його. Цісар, довідавшися про благословення від Димитрія, послав своїх жовнірів і вони прокололи його списами. Це було 306 року. Пам'ять св. Нестора Православна Церква відзначає наступного дня після празника св. Димитрія.
Геройську віру св. Димитрія прославив Господь не тільки різними чудами по його смерті, але також нетлінністю та мироточивістю. Коло по ста роках відчинено було його гріб - то його тіло знайдено нетлінним, а його кості видавали пахуче миро-олій, яке зціляло недужих.
Дар чудес, нетлінність мощей та чудеса поширюють культ святого не лише в Греції а й на Слов'янщині. До його гробу щорічно поспішають сотні й тисячі паломників. Він помагає у кожній біді й потребі. Вояцтво обирає його за свого опікуна. В V ст. над його гробом збудовано величний храм. Про поширеність культу серед слов'ян свідчить хоча б те, що на самому Балкані є понад двісті церков, присвячених св. Димитрієві. Князь Ізяслав Димитрій Ярославич заклав у Києві коло 1057 р. монастир у честь святого Димитрія.
Празник св. Димитрія належить до середніх празників. Димтрій заступається за нами перед Богом: "Сьогодні побожно святкуємо празник Димитрія страстотерпця, бо він неустанно молиться до Христа, щоб усім дати мир і милість" - каже сідален на утрені. Але св. Димитрій не тільки заступник, а й мироточиць. "Димтріє, - читаємо в першій пісні канона утрені - ти отворене джерело пахучого й щирого мира, омий моє серце від мерзоти пристрастей, і практикуванням чеснот зроби мене запахом Христовим, ум мій ублагородни, щоб оспівував твої божественні благодаті".
Пам'ять святого Димитрія Солунського - 8 листопада (за новим стилем).
