Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його; гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму; бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу. З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця. Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець. Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш. “Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні”. З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його.Сирах 38:16-23
Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість. Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів? Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його – про корм для телиць. Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму; серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його – про те, щоб закінчити діло у досконалості. Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він; звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини; серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його – про те, щоб обробити його у досконалості. Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо, який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його: рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість; він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його – про те, щоб очистити піч. Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі; без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому; і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами; але підтримують побут житейський, і молитва їх – про успіх мистецтва їх.
Сирах 38:24-39
