Холод був пронизливий. Пастушки грілися біля вогню. Звістку про народження нового Царя принесли їм світлі постаті з крилами. Вона їх приголомшила. Хотіли Його побачити, вклонитися Йому, а ще попросити у Нього здоров'я та злагоди.Філіп, хлопчина, який віднедавна перебував з пастухами, теж почув звістку від ангелів. Роздумував, який дар віднести Дитяткові у Вифлеєм.
Однак якщо всі пастухи мали б піти, то хто пильнуватиме овець? Безперечно, не можна залишити їх без нагляду!
Жоден з пастухів не хотів втратити нагоди побачити новонародженого Царя. Один із них запропонував: нехай залишиться пильнувати овець той, хто приготував найлегший дар.
Поставили вагу поблизу багаття.
Перший поклав на вагу повен глек молока і велику грудку сиру. Другий приніс величезний кошик яблук. Третій немало натрудився, щоб покласти на вагу великі гілляки й шматки дерева для багаття, що мало якнайдовше обігрівати стайню з Дитятком.Залишився Філіп.
Хлопчина сумно позирав на свій маленький ліхтар - єдиний його скарб. Це був дар, якого хотів занести Дитяткові-Цареві. Та цей дар був такий легенький!
Недовго думаючи, Філіп рішуче сів на вагу з ліхтарем у руці і мовив: «Я є даром для Царя! Но-вонародженому Дитяткові неодмінно потрібно, щоб хтось приніс Йому ліхтар».
Навколо багаття запанувала тиша. Пастухи дивилися на хлопця, що сидів на вазі, вражені його словами. Не було сумніву: у жодному разі Філіп не залишиться пильнувати овець.
Даром є ти, а не речі, які приносиш.
БРУНО ФЕРРЕРО
