Проповідь митрополита Антонія Сурозького у 19-ту неділю після П’ятидесятниці. Про християнську любов
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.У сьогоднішньому євангельському читанні Христос говорить про християнську любов не загальними словами, а конкретно і дуже просто та доступно. Любов стає християнською, Божественною коли людина, люблячи, забуває себе. Забути себе до кінця дано святим, але любити, не шукаючи нагороди, не просячи, не вимагаючи любові за любов, не вимагаючи подяки за її прояв - початок християнської любові. Вона розквітає в любов Христову, коли вільний дар любові досягає не лише улюблених (це вміють робити все), але до нелюбимих, до тих, які нас ненавидять, які нас вважають ворогами, які для нас вважаються чужими. Якщо ми не вміємо поширити нашої любові на ворогів, це означає, що ми поки що пам'ятаємо тільки себе і що всі наші дії, всі наші почуття виходять від ще непреображенної людської свідомості, яка знаходиться поза тайною Христа. Ми покликані любити щедрим серцем, а щедрість, навіть природна, полягає в тому, що людина хоче давати, радіє, коли може віддати не тільки непотрібне, але найдорогоцінніше, зрештою - своє серце, свою думку, своє життя. Ми не вміємо любити, але все життя - школа любові, або навпаки, страшний час темного, холодного відчуження.
