"...не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?" (Мф. 6:31) Як же жити? Треба їсти, пити, одягатися. Але Спаситель не говорить: нічого не робіть, а не турбуйтеся. Не мучте себе цією турботою, яка з'їдає вас і вдень і вночі, і не дає вам спокою ні на хвилину. Турбота така - хвороба гріховна. Вона показує, що людина оперлася на себе, а Бога забула, що уповання на Промисел Божий втратила, все хоче у себе влаштувати одними своїми трудами, добути все потрібне і зберегти здобуте своїми способами. Зчепилася вона серцем із тим, що має, і на ньому спочивати думає, як на міцній основі. Набуття майна зв'язало її, і вона тільки й думає, щоб побільше забрати в свої руки. Мамон цей став йому замість Бога. А ти трудитися - трудися, а турботою злою себе не муч. Чекай успіху всякого від Бога і в Його руки віддай долю свою. Все що здобувається приймай, як дар від руки Господа, і в міцному сподіванні чекай від Нього продовження щедрого давання. Знай, що одна хвилина - і може нічого не залишитися від усього, що має багатій, якщо захоче Бог. Все тління і прах. Чи варто через це мучити себе? Отож не журіться! (святитель Феофан Затворник)