Тому що вдівство походить від смерті, назва вдівства, очевидно, є назва нещастя, але насправді це не так, воно є достоїнством, честю і найбільшою славою, не ганьбою, а вінцем. Хоча вдова не має співмешканцем своїм чоловіка, але вона має співмешканцем Христа, що відводить усі прихожі нещастя. Коли трапляються образи, вдові досить увійти, схилити коліна, тяжко зітхнути і пролити сльози, щоб відсторонити всякий наклеп кривдників; зброя вдови це сльози, зітхання і безперестанні молитви; цим вона може відбити не тільки образу людську, але і напади бісівські. Вдова звільнилася від справ життєвих і вже йде до неба, і ту ретельність і служіння, які давала чоловіку, може використати на справи духовні. Якщо ж скажеш, що в давнину вдівство було нещастям, я скажу на те, що і смерть була прокльоном, але стала честю і достоїнством для тих, котрі переносять пришестя її шляхетно. Так мученики вінчаються; так само, і вдова сходить до великого достоїнства.