Я міцно спала... Раптом щось залоскотало мій ніс.
Розплющивши очі, зустрілася із яскравим світлом. Це був Сонячний Промінчик.
- Ходи зі мною, - сказав, - я недалечко живу.
- А що мама скаже? Треба її попередити, - прошепотіла я, щоб не потривожити тишу.
- Мама? Вона на кухні, до того ж, ми ненадовго!
Я погодилась, хоча всередині вирували невпевненість і навіть страх, та цікавість переборола їх.
Промінчик узяв мене за руку, і ми полетіли з космічною швидкістю.
Ось ми на місці. Я довго та уважно роздивлялася навкруги.
- А чому тут таке яскраве світло?