Час відродити християнську традицію святкування жіночого дня у неділю жінок-мироносиць (за два тижні після Пасхи); традицію яку намагалися викорінити безбожні комуністи.
Прохання всіх християн долучитися до відродження цього теплого і радісного свята - православного жіночого дня.

Преподобний Пафнутій був ченцем Печерського монастиря в 13 ст. Прийнявши чернецтво, безперестанно плакав, уявляючи той час, коли він помре, а душу його обступлять ангели й духи злоби і покажуть йому добрі й погані справи, нагадають про все, що робив на землі. Страшний час для грішника, коли душа покидає тіло. Але блаженні плачучі, бо вони втішаться. І преподобний Пафнутій при своїй кончині побачив ангелів, які прийняли його душу і понесли на небо. Преподобний упокоївся в монастирі. Його нетлінні мощі знаходяться в Дальніх печерах, В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано: «Радуйся, Пафнутію, бо, пам’ятаючи час смертний, безперестанно плакав ти; радуйся, бо при кончині від ангелів утішання сподобився ти».
Пам’ять преподобного Пафнутія вшановується 28 лютого.

Преподобний Антоній Печерський мав дар пророкування. Він сказав князю Шимону, сину князя варязького Африкана, що той у битві з половцями мине смерть, знаходячись уже серед трупів, а пізніше першим буде похований у камінній Печерській церкві, яку побудують чудесним способом.
Шимон, повернувшись після битви, розповів преподобному Антонію таке: «Я лежав поранений серед убитих і якась божественна сила підняла мене і зцілила від ран: усіх своїх близьких і воїнів я знайшов неушкодженими. Церкву, у яку мене покладуть після смерті, я бачив двічі: один раз на річці Альмі, коли лежав між убитими, а інший — на морі, коли втікав у Руську землю до князя Ярослава від дядька Якуна, який мене вигнав із Варязького князівства». Після цих слів Шимон віддав преподобному Антонію пояс і золотий вінець із такими словами: «Це я зняв з ікони розп’ятого Христа Спасителя, коли покидав батьківщину. Ти передбачив, що я буду похований тут; мені був голос Божий, який наказав, щоб цим поясом виміряли основу церкви, де я буду похований; вінець же повинен бути прикріплений над жертовником у цій церкві».
Усе це дійсно пізніше збулося.
Пам’ять будівничих соборної Успенської церкви в Києві вшановується 27 лютого.