Коли ми читаємо євангельські уривки про те, як Христос воскресив мертвого або зцілив тіло людини, ми рідко замислюємося про те, що людське тіло означає для Самого Бога, Який створив його з любов'ю для вічного життя, і що воно мало б означати для нас самих. Якщо б наше тіло не було б Богові дороге, так само цінне і ніжно любиме Ним, як і наша вічна душа, Бог не став би зціляти тіло або піклуватися про його вічне життя після воскресіння мертвих.

Одного разу принесли до Iсуса Христа розслабленого, який лежав на постелi. "I, побачивши вiру їхню, Iсус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобi грiхи твої! При цьому деякi з книжникiв говорили собi: Вiн богохульствує. Iсус же, бачачи помисли їхнi, промовив: навiщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? Бо що легше - сказати: прощаються тобi грiхи, чи сказати: встань i ходи? Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землi прощати грiхи. Тодi говорить розслабленому: встань, вiзьми постiль твою та йди у дiм твiй. I той устав, узяв постiль свою i пiшов у дiм свiй. Народ же, побачивши це, здивував- ся i прославив Бога, Який дав таку владу людям" (Мф. 9, 2-8).