Історія святкування надвечір’я перед празником Христового Різдва сягає перших віків християнства. Надвечірня празника Різдва має окрему богослужбу, що зветься Великі, або Царські часи, які уклав Єрусалимський Патріарх Софроній, де в псалмах та читаннях пророків зі Старого Завіту зібрано основні пророцтва відносно обіцяного Месії.
Навечір’я Христового Різдва - 6 січня за новим стилем.

Закінчивши службу, священик оголосив: — В наступну неділю я розмовлятиму з вами на тему брехні. Щоб вам було легко зрозуміти, про що піде мова, прочитайте перед цим вдома сімнадцятий розділ Євангелія від Марка.
В наступну неділю священик перед початком своєї проповіді оголосив: — Прошу тих, хто прочитав сімнадцятий розділ, підняти руки.

1. На кожному кроці й кожної хвилини охороняй честь своєї рідної мови, як свою власну, більше того - як честь своєї нації. Хто не береже чести своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації.
2. Розмовляй у родині своїй тільки рідною мовою. Це принесе тобі правдиву насолоду шляхетного почуття сповнення найбільшого обов’язку щодо свого народу.

У першому тисячолітті нової ери більшість християн жила єдиної спільнотою. І хоча із часом віра в Ісуса Христа поширилися на землях Західної й Центральної Європи, а також на територіях Середземномор’я, єдність церков була реальністю. Постійно скликалися Вселенські та Помісні Собори, на яких обговорювалися дійсно важливі для всіх питання, а головне — приймалися обов’язкові для всіх рішення (наприклад, текст Символу віри). На соборах завжди — попри транспортні труднощі — були присутні сотні делегатів із найвіддаленіших куточків тогочасної ойкумени. Зв’язки між церквами підтримувалися також листами, візитами духовних людей, мандрівними ченцями, паломниками.

Запитання
Яким має бути в церкві зовнішній вигляд жінки? Чи можна, йдучи до храму, не брати хустки, вдягнути штани, використовувати косметику й таке інше?
Відповідає протоієрей Михайло Бучак
Шукаючи відповідь на це запитання, найперше звернімося до Книги книг – Біблії.

Саме 10 лютого відзначаєм день Преподобногой Єфрема Сирієцького (Сірін, Сіріянин), вчитель покаяння, народився на початку IV століття (рік його народження точно невідомий) у місті Низибії (Месопотамія) у християнській родині бідних хліборобів. Батьки виховали сина в благочесті. Але, вирізняючись з дитинства запальним, дратівливим характером, він замолоду часто сварився, робив необдумані вчинки, навіть сумнівався в Промислі Божому, поки не дістав від Господа напоумлення, що направило його на шлях покаяння і спасіння.
Пам'ять - 10 лютого.