Сьогодні, 6 серпня, Церква вшановує пам’ять святих страстотерпців князів Бориса і Гліба - синів рівноапостольного князя Володимира Великого, просвітителя Київської Руси-України. Сьогодні 1000 років від їх мученицької блаженної кончини. Агіографічна традиція, як і літописна, зберегла для нас чітку розповідь про вбивство князів їхнім братом Святополком, якому дали прізвисько Окаянний. Правда, є і інші версії вбивства, які переважно грунтуються на варяжських джерелах, на так зв. "сагах". За однієї із таких версій князів «погубив» Ярослав Мудрий. Факти, версії для істориків важлива річ. Але нажаль ті, хто пишуть нашу давню історію, не завжди відчувають духовно-психологічний стан суспільства києво-руської доби, часто його демонізуючи, приписуючи князям і їх літописцям давньої Руси-України політичну кон’юктуру у переписуванні літописів, фальсифікації подій. Так, я не зовсім відкидаю ці факти і не ідеалізую тих часів, але ж і не прибічник тотальних фальсифікацій в добу києво-руської історії. Треба завжди пам’ятати, що духовно-ціннісні орієнтири тих часів були зовсім іншими від теперішніх. Православна Церква в Київській Русі-Україні сформувала своєрідну філософію життя, яку згодом на початку ХІІ ст. кн. Володимир Мономах назвав мудрістю "страху Божого". "Ця філософія була сформована у тодішніх перлинах нашої церковної писемності, тримала у вічній напрузі дух тодішньої державної еліти і була зібрана у різних "Грамотицях", "Поученіях", "Словах", "Ізборниках" і "Патериках". Символи, слова і образи, зосередженні в цій києво-руській літературі були знаряддям масової сугестії і творенням національної душі та самоідентичності українського народу", - писав Дмитро Донцов.

Архівний відеозапис про Великий піст з зустрічі митрополита Димитрія (Рудюка) з львівською православною молоддю 9 квітня 2013 року Божого, яку організувала команда Православного молодіжного веб-порталу hram.lviv.ua

Ще не так давно, 14 січня, ми відзначали пам’ять святителя Василія Великого, сьогодні, 7 лютого, черга святкувати пам’ять святителю Григорію Богослову, а післязавтра, 9 лютого, звершуємо пам’ять перенесення мощів святителя Іоана Золотоустого, а ще через кілька днів Церква покличе нас святкувати їм, усім трьом, соборну пам’ять. Це відбудеться 12 лютого і називатиметься це свято Собором вселенських учителів і святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого. Ось так, майже протягом місяця ми святкуватимемо пам’ять всім трьом святителям окремо і разом. Ми часто посилаємося на їхні думки і висловлювання у своїх працях і проповідях, називаємо їх найбільшими і найвидатнішими отцями і вчителями Церкви і, разом з тим, так мало, майже хрестоматійно, про них знаємо.

Центром усього євангельського благовістя, центром усього християнства, центром усієї християнської історії є Воскресіння Христове. Тому кожного року, зустрічаючи це світлоносне свято, ми не перестаємо радіти у воскреслому Христі Ісусі, Який смертю смерть подолав і тим, що у гробах, та нам, живим тут на землі, дарував життя вічне.
Тепер навіть ті, що називають себе християнами, із сумнівом вірять у цей факт воскресіння. Але ж чому тут дивуватись, коли у повстання із гробу Христа Спасителя не до кінця вірили навіть Його послідовники. Так, один із учеників настільки виявив своє невірство, що тільки за умови чуттєвого дотику готовий був визнати факт Воскресіння Христа.

При Львівсько-Сокальській єпархії УПЦ КП з благословення та розпорядження митрополита Димитрія (Рудюка) створено Консультативний центр кризових станів, психосоматичних розладів та депресій.
Метою центру є надання висококваліфікованої комплексної духовної та психологічної (при потребі – психотерапевтичної та психіатричної) допомоги особам, постраждалим внаслідок впливу на них кризових психотравмуючих ситуацій (бойових, політичних, економічних, техногенних тощо).
Координатори роботи центру: о. Артемій Бабленюк, тел. (098) 966-81-75 та о. Сергій Кирилюк, тел. (067) 772-41-72.

Церква завжди засуджувала і ніколи не вважатиме допустимим застосування сили проти будь-кого і за будь-яких обставин, а особливо проти мирного населення. Це, перш за все, суперечить Христовому закону любові, а отже є неприйнятним у християнському суспільстві.
Разом із цим духовно радію за монахів Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва, намісником якого я був протягом майже десяти років, з 2000 по 2009 роки, та пишаюсь їхнім вчинком як взірцем вияву справжньої мужності і любові стосовно своїх ближніх, звершенням діл тілесного і духовного милосердя, щодо безвинно переслідуваних учасників мітингу на Майдані Незалежності, які знайшли прихисток у стінах цієї святої обителі.
Мені як історику пригадується, що востаннє люди переховувались у храмі під час татаро-монгольської навали і облоги Києва. Цим храмом була Десятинна церква. Але тоді Київ не встояв перед ордою Батия. Однак я переконаний, що сьогодні народ України встоїть і зуміє захистити своє право самостійно обирати курс розвитку своєї держави.

Львівські владики УПЦ (МП), УПЦ КП і УАПЦ звернулися до голови Львівської облдержадміністрації Віктора Шемчука і громадськості м. Львова і області стосовно проблеми дискримінації законних прав та інтересів православних.

21 серпня в Академічному храмі святителя Іоана Золотоустого Львівської православної богословської академії під головуванням Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальського Димитрія відбулись позачергові збори духовенства Львівського благочиння, присвячені питанням Першосвятительського візиту Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета до Львівської єпархії 12-15 вересня в рамках відзначення 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України.
Також владика Димитрій звернувся до духовенства із закликом більше і ревніше працювати з дітьми та молоддю. Архипастир благословив відкриття при всіх храмах духовних шкіл, закликав священиків духовно виховувати молодь, залучати до участі в богослужіннях, а хлопчиків та юнаків благословляти на церковнослужіння.

Сьогодні Українська держава святкує 17-ту річницю прийняття Верховною Радою України основного свого закону - Конституції України. Це справді визначний і святковий день в історії нашого народу, адже без законів не буває держави, а отже затвердження нової Конституції було одним із ключових моментів становлення і утвердження нової Української держави, такої, якою її хотіли і мріяли побачити наші великі предки князі, гетьмани, єпископи, мислителі, письменники, історики - усі представники духовної, наукової і культурної еліти, єдиної, вільної і незалежної. Вони про це лише мріяли, а на нашу долю випало пережити ці щасливі миті.
Цей день повинен бути святом для усіх нас, для усіх, хто вважає себе українцем. Адже той, хто не знає своєї історії і свято не шанує величних моментів свого минулого не може і не достойний називатися патріотом, а є зрадником, потенційним ренегатом.