У той час,коли Іоан Предтеча проповідував на берегах Йордану і хрестив людей, Ісусові Христу виповнилося тридцять років. Він також прийшов з Назарета на річку Йордан до Іоана, щоб отримати від нього хрещення. Іоан же вважав себе недостойним хрестити Ісуса Христа і став відмовляти Його, кажучи: "Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?"
Хрещення Господа нашого Ісуса Христа святкується 19 січня (н. ст.).

Втеча в Єгипет.Коли все вже було виконано згідно з законом над немовлям Ісусом у храмі Єрусалимському, а волхви були в дорозі додому, ангел Господній явився уві сні Йосифові і сказав: "Устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його".

Пресвята Діва Марія,довідавшись від ангела,що у Її родички Єлизавети, дружини священика Захарії, незабаром народиться син, поспішила відвідати її. Увійшовши в дім, Вона привітала Єлизавету. Коли почула Єлизавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася вона Святого Духа і дізналася, що Марія удостоїлася бути Матір'ю Божою. Вона голосно вигукнула і сказала: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний плід утроби Твоєї! І звідки це мені така радість, що Матір Господа мого прийшла до мене?"

Бог, через пророка Малахію,провістив, що перед самим пришестям у світ Христа Спасителя з'явиться Предтеча, тобто Попередник Спасителя. Предтеча буде великим пророком, він сповістить людей про скоре пришестя Христа і буде готувати їх до прийняття Христа Спасителя. Для народження Предтечі Бог обрав благочестивих батьків, родичів Пресвятої Діви Марії, священика Захарію і дружину його Єлизавету. Вони були вже старими, а дітей не мали. Вони ревно молились Богу, щоб Він позбавив їх такого нещастя.

Цар Антиох Єпифан захотів, щоб усі його піддані розмовляли лише грецькою мовою і кланялися грецьким богам, тобто ідолам. Багато хто з юдеїв підкорився цареві, та інші ладні були померти, але не відступитися від істинної віри. Одного старця, Єлеазара, царські правителі примушували їсти заборонену законом Мойсеєвим їжу – свиняче м'ясо. Коли ж він відмовився, його стали умовляти, щоб він лише зробив вигляд, ніби споживає заборонене законом. Та Єлеазар на це відповів: "У мої роки негідно лицемірити; якщо молоді дізнаються, що дев'яносторічний Єлеазар схилився до язичництва, то й вони можуть спокуситися і відійти від віри". Тоді його повели до мучителя, і Єлеазар мужньо вмер за істинну віру.
Пам'ять - 14 серпня (нов. ст.).

Юдеї були в полоні вавилонському сімдесят років. Пер-ський цар Кир у перший же рік свого царювання над Вавилоном дозволив юдеям повернутися з полону насвою батьківщину і спорудити в Єрусалимі храм Господній. Сорок дві тисячі юдеїв відбули на свою землю. Ті з юдеїв, щозалишилися у Вавилоні, допомогли їм золотом, сріблом та іншим майном, крім того, багатими пожертвами на храм. Цар віддав юдеям священні сосуди, забрані Навуходоносором з храму Соломонового.

Важко жилось юдеям у вавилонському полоні. Та Господь не забував про свій обраний народ і на чужині. З метою спонукати юдеїв до покаяння і щоб утішити їх, Господь посилав їм і в часи полону Своїх пророків. З-поміж них особливо визначними були пророк Єзекиїль і пророк Даниїл.

Соломон,вступивши на царський престіл,приніс Богу тисячу жертв. Вночі після цього Бог явився йому уві сні і сказав: "Проси, чого бажаєш, Я дам тобі". "Господи, – відповів Соломон. – Ти поставив мене царем, а я юнак молодий. Даруй же мені розум, щоб керувати народом Твоїм".
Відповідь Соломона була угодна Богові. І сказав Господь: "За те, що не просив у Мене ані довгого життя, ані багатства, ані перемоги над ворогами, а просив розуму, щоб керувати народом, Я даю тобі мудрість таку, що подібного тобі не було і не буде. І те, чого не просив, Я даю тобі – багатство і славу. А якщо виконуватимеш заповіді Мої, дам тобі і довге життя".
Пам'ять царя Соломона згадується у Неділю свв. праотців.

В епоху Суддів сусідні язичницькі народи постійно ворогували з ізраїльтянами. Та бували випадки, коли дехто з цих язичників приймав віру в Істинного Бога, і тоді ізраїльтяни вважали їх своїми єдиноплемінниками. Такою була моавитянка Руф. Ось її історія.
Пам'ять - у неділю святих праотців.

Від гори Синай євреї рушили до землі обітованої (Ханаанської). На шляху євреї не один раз ремствували. Господь карав їх за це, але після молитов Мойсея милував їх. Навіть сестра Маріам й Аарон докоряли Мойсеєві за те, що він одружився з ефіопкою, і при цьому принижували його гідність як посланця Божого. Мойсей був найлагіднішим серед усіх людей і терпляче вислуховував докори.

Від Червоного моря євреї весь час ішли пустелею. Вони зупинилися табором біля гори Синай (Синай і Хорив – дві вершини однієї і тієї самої гори.) Тут Мойсей зійшов на гору, і Господь сказав йому: "Так скажи синам Ізраїлевим: якщо будете слухатись голосу Мого, то будете Моїм народом". Коли Мойсей спустився з гори, він передав народові волю Божу. Євреї відповіли: "Усе, що сказав Господь, виконаємо і будемо слухняні".

Мойсей у душі своїй молився Богу. Господь почув його молитву. Стовп у вигляді хмари став позаду
євреїв і сховав їх від єгиптян. Господь сказав Мойсеєві: "Візьми жезл твій, простягни руку твою над морем і розділи його". Мойсей простяг руку свою з жезлом над морем, і підняв Господь дуже сильний східний вітер на всю ніч, і розступилися води. І пішли євреї по сухому дну, вода ж стояла, наче стіни, праворуч і ліворуч. Єгиптяни погналися за євреями дном морським і вже досягли середини моря. В цей час євреї вийшли на другий берег. Мойсей знову, за велінням Божим, простяг руку свою над морем. Вода морська злилася і вкрила колісниці і вершників усього війська фараона й потопила єгиптян.