Те, що нам казали, коли ми були дітьми:
Не біжи; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби; мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від мене; йди бавитися; не перешкоджай; не біжи; вважай, бо впадеш; тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з повним ротом...

Одному юнакові приснилося, що він увійшов до великої крамниці. За прилавком стояв ангел.
– Що ви продаєте? – спитав юнак.
– Все, що бажаєте, – чемно відповів ангел.
Юнак почав перераховувати:
– Я хотів би припинення у світі всіх воєн, справедливості для покривджених, терпимості та щедрості до чужинців, любові в родинах, праці для безробітних, єдності в Церкві і... і...
Ангел перервав його:
– Вибачте, пане, ви мене не зрозуміли. Ми не продаємо плодів, а тільки насіння.

Поступово число учеників у Ісуса Христа збільшувалось. Якось, знаходячись в Галилеї, Ісус Христос зійшов на одну гору помолитися і провів у молитві всю ніч. Коли ж настав день, Він покликав учеників Своїх, обрав з них дванадцятьох і назвав їх апостолами, тобто посланцями, тому що Він посилав їх для проповіді Свого вчення.

Якось суботнього дня Ісус Христос увійшов у синагогу (в дім зібрання і молитви). Там була людина з висохлою правою рукою. Фарисеї ж, бажаючи знайти звинувачення проти Спасителя, стежили, чи не зцілить Він хворого у суботу. Спаситель, знаючи їхні помисли, сказав сухорукому: "Стань посередині".

Молодесенька хмаринка – а відомо, що життя хмарин коротке і неспокійне, – вперше пропливала небом з іншими хмарами, чорними, великими, чудернацьких форм.
Коли вони досягли великої пустелі Сахари, інші, вже досвідчені хмари, напучували її:
– Лети, лети! Якщо затримаєшся тут, то загинеш!
Але молода хмаринка, як і всі у її віці, була дуже цікавою і
відпливла в кінець хмариного табунця, подібного на розпорошену отару овець.
– Що ти робиш? Рухайся з нами! – завив вітер.
Але мала хмаринка побачила дюни з золотого піску, і це її
причарувало. Вона повільно опустилася. Одна дюна посміхнулася їй.

З Галилеї Ісус Христос знову прийшов у Єрусалим на юдейське свято. Поблизу храму, біля Овечих воріт, через які проганяли овець для жертвоприношень, була купальня з п'ятьма критими входами, чи галереями. Купальня ця з галереями називалась Вифездою, тобто домом милосердя. В галереях, при купальні, лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих. Усі вони чекали руху води, тому що ангел Господній іноді сходив у купальню і збурював воду. І хто перший входив після її збурення, той ставав здоровий (зцілювався), на яку б хворобу не страждав.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Минули дні самовипробування, минули тижні, протягом яких ми споглядали на Божі шляхи і на Божі справи. Тепер вступаємо в дні, коли ми віч-на-віч опиняємося в самих подіях Страстей Господніх. Це вже не спогад; це вже наша особиста присутність і участь в тому, що відбувається. Чи будемо ми вдома, на роботі чи в храмі – день за днем ми повинні стежити за тим, що відбувається в ці дні, стежити за цим не ніби ззовні, а вмішатися в ту юрбу людей, що оточувала Спасителя Христа в дні Його страстей. Ввійти в це середовище і постійно ставити перед собою запитання: хто я у вуцьому середовищі

У старовинній книзі з бібліотеки монастиря два монахи прочитали, що на краю світу є таке місце, де сходяться небо з землею. І ось вони вирішили відшукати його, пообіцявши, що не повернуться доти, доки не знайдуть.
Мандруючи по світу, вони наражалися на безліч небезпек, витримували спеку і холод, терпіли страшні злигодні, які часто супроводжують паломництво. Долали тисячі перешкод, які спроможні
були відвернути людину від її мети. Та все-таки монахи витримали.
Вони знали, що в тому місці, яке вони шукають, мають бути двері, в які достатньо лиш постукати, щоб побачити Бога лице в лице.
Знайшли двері. І, не роздумуючи й миті, зі щемом у серці постукали. Двері повільно відчинилися. Стривожені, монахи увійшли і... опинилися у власній келії свого монастиря.

Один старий чоловік тяжко захворів, і парох прийшов його відвідати. Увійшовши до кімнати хворого, він побачив біля ліжка порожнє крісло і запитав, для чого воно тут стоїть.
Хворий, ледь усміхаючись, відповів:
– Я уявляю собі, що в цьому кріслі сидить Ісус. Перед тим, як ви прийшли, я, власне, розмовляв з Ним. Довгі роки молитва була для мене дуже важкою справою, аж доки один приятель не пояснив мені, що вона полягає у розмові з Ісусом. І тепер я собі уявляю, що Ісус сидить переді мною у цьому кріслі, я говорю до Нього та слухаю, що Він мені відповідає.

Сьогоднi ми святкуємо урочистий вхiд Господа нашого Iсуса Христа в Єрусалим. Не раз i ранiше Христос приходив до Єрусалима, не раз навколо Нього збиралися маси людей, що приходили слухати Його повчання та зцiлятися вiд своїх недуг, але такої урочистостi пiд час попереднiх завiтань Христа до Єрусалима не було.
Чому цей вхiд був урочистим i чим вiн вiдрiзняється вiд урочистих входiв царiв i великих полководцiв сивої давнини? Коли порiвняємо вхiд в Єрусалим Христа з входом царiв i римських полководцiв пiсля їхнiх перемог, то побачимо безмежну рiзницю.

З благословення Високопреосвященнішого АНДРІЯ митрополита Львівського і Сокальського та Синодального управління у справах молоді УПЦ КП
Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь ікони Її "Нев’янучий Цвіт"
17-18 квітня 2010 року Божого запрошує взяти участь у святкових заходах до Міжнародного православного жіночого дня – Неділі Святих жінок-мироносиць.
До участі у святкових заходах запрошується православна молодь України та усі бажаючі.Нові знайомства, зустріч з старими друзями, екскурсія культурною столицею України, святкування свята, яке святкували наші предки з 10 ст., і яке намагалися замінити бездуховним радянським «8 березням» - це і багато іншого чекає Тебе у Львові 17-18 квітня!

Коли святі апостоли Петро і Іван Богослов проповідували про Господа Ісуса Христа в місті Лідді (згодом Діосполе), недалеко від Єрусалиму, там був споруджений для новонавернених християн храм в ім'я Пресвятої Богородиці. Прийшовши до Єрусалиму, апостоли благали Матір Божу відвідати і Своєю присутністю освятити і благословити храм. Пречиста Діва сказала: "Ідіть з миром, там і Я з вами буду". Прийшовши в храм , вони побачили на одному з опорних стовпів чудової краси нерукотворний образ Пресвятої Богородиці. Потім і Сама Матір Божа відвідала Ліддський храм і дарувала образу Своєму особливу благодать і силу.
Святкування - 25 березня (нов.ст.)