Християнська Церква щороку святкує велику подію Різдва Христового 25 грудня (ст. ст.) (7 січня за ноим стилем). Для того, щоб гідно відзначити його, віруючі готуються до нього сорокаденним постом, з 15 листопада по 24 грудня, відомим під назвою Різдвяного (або Пилипівки). Напередодні, в день навечір'я свята, буває особливий суворий піст. У цей день, згідно з Уставом церковним, належить вживати у їжу кутю, тобто пшеницю з медом.
Святкування - 7 січня.

Святий Григорій чудотворець, єпископ Неокесарійський. У цей великий день ми бачимо великі знамення: царі, знявши корони, поклоняються з віншуваннями Царю, Який з неба зійшов і, Який від праведних царів (за плотю) походить і зробився немовлям, Який найвеличніші тайни знає і в материнських обіймах зігрівається.

В цей день особлива духовна радість, бо цей день - незвичайний. Ми прославляємо одну з найвеличніших подій Священної Історії щирим і сповненим радості привітанням: "Христос рождається - Славіте Його!".
Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які церква визначає особливо урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий - Ісус Христос, якому люди поклоняються вже не одне тисячоліття. В Україні Різдво називають ще Колядою або Корочуном.

Батько зі сином сиділи у бічній наві храму. За якийсь час дитина торкнула батька і сміючись сказала: "Тату, поглянь на того чоловіка. Він спить".
Батько повагом подивився на сина і відповів: "Було би ліпше, якби ти теж спав, замість обмовляти інших".

І ось в цьому році перед нами лежить час, ще цілісний, час, який перед нами розстилається, як снігова рівнина – чиста, не заплямована. Ми можемо вступити в цю рівнину і почати йти твердою стопою віри, тобто безмежної, досконалої довіри до Бога, з надією, що все буде не по-нашому, а по-Божому. І з посильною любов’ю увійдемо в цей рік, зі щирим покаянням, а покаяння – не плач лише за минуле; це – жахання перед руйнуванням, яке ми вчинили у минулому, і різкий поворот лицем до Бога, з тим щоб йти до Нього, як Петро пішов хвилями, поки він дивився тільки в лице Господнє, не звертаючи уваги на розбурхане море.

Святитель Модест, архієпископ Єрусалимський, народився у Севастії Каппадокійській (Мала Азія) в християнській сім'ї. З юних років він відчув потяг до строгого чернечого життя. Святий Модест прийняв чернечий постриг. Згодом він був настоятелем обителі святого Феодосія Великого (заснована в IV ст) у Палестині. У той час на Сирію і Палестину (614 рік) напали війська персидського царя Хозроя і, об'єднавшись з іудеями, вбили 90 тисяч християн і зруйнували християнські храми. Єрусалимський Патріарх Захарія і безліч християн разом з Хрестом Господнім були узяті в полон. Святому Модесту було доручено тимчасово управляти Єрусалимською Церквою на посаді наглядача патріаршої кафедри.
Пам'ять - 31 грудня (нов. ст.)

Святий Єлевферій, син знатного римського громадянина, був вихований в християнському благочесті своєю матір'ю. Чесноти його були настільки високі, що у 20 років від народження він був поставлений єпископом Іллірійським. При імператорові Адріане (II ст.) святий Єлевферій за сміливу проповідь про Христа після мук був обезглавлений в Римі разом зі своєю матір'ю святою Анфієй. Єпарх Корив, що мучив святого Єлевферія, сам увірував у Христа і також був страчений.
Пам'ять - 28 грудня (нов. ст.)

Святі мученики Фирс, Левкій і Калиник постраждали за Христа при імператорі Декиї (249 - 251) в Кесарії Віфінській. Святий Левкій, що докорив правителя Кумврікія за несправедливе переслідування християн, після катувань був усічений мечем. Святий Фирс, засуджений до жорстоких тортур і катувань, переніс їх неушкоджено і Божим промислом мирно помер. Язичеський жрець Калиник, бачивши мужність і чудеса святого Фирса, увірував у Христа і сміливо сповідав дійсну віру, за що і був усічений мечем.
Пам'ять - 27 грудня (нов. ст.)

Святий Воніфатій жив у VI ст., був родом з Тускійської області (Етрурії), в Італії. Він ще з дитинства вирізнявся любов’ю до злиденних, коли йому доводилося побачити кого-небудь роздягненим, то він знімав із себе одяг і одягав ним нагого, тому, бувало, він приходив додому то без хітона, то без свити, і його мати, бідна вдова, часто гнівалася на нього й казала: – Даремно ти так робиш, одягаючи жебраків, сам будучи жебраком.
Одного разу вона ввійшла у свою житницю, у якій на весь рік був заготовлений хліб, і виявилося, житниця порожня: Воніфатій, її син, таємно роздав все жебракам, і мати почала плакати, вдаряючи себе по обличчю, викликуючи:
- Горе мені, де я візьму їжі на весь рік, і чим буду годувати себе і свою родину?..
Пам'ять - 1 січня (нов.ст.).

Дванадесяті - перехідні
17 квітня, неділя - Вхід Господній у Єрусалим.
2 червня, четвер - Вознесіння Господнє.
12 червня, неділя - День Святої Тройці. П'ятдесятниця.