Преподобний Саватій Соловецький прийшов у Кирило-Білоєзерський монастир в 1396 р., де прийняв чернечий постриг. Там він подвизався довгий час, неухильно виконуючи всі послухи. Смирення, лагідна любов до братії та суворе життя вирізняли преподобного Саватія серед інших подвижників. Дізнавшись що на Ладозькому озері є кам’яний острів Валаам, преподобний оселився на ньому, втікаючи від суєти і слави світу цього. Але на Валаамі суєта мирська теж почала тривожити смиренного старця. Коли преподобний дізнався, що на півночі є безлюдний острів Соловецький, він став просити в ігумена і братії відпустити його. Але вони, не забажали розлучатися зі святим старцем. Та за вказівкою Божою Саватій залишив Валаамську обитель і вирушив до берегів Білого моря. Коли він дізнався від місцевих жителів, що острів знаходиться на відстані двох днів плавання, що на ньому багато озер і що на ньому ніхто не живе, він ще більше запалав бажанням там оселитись.
Пам'ять - 10 жовтня (н. ст.).

13 жовтня 2011 року у конференц-залі палацу Сапєг, де знаходиться Львівська обласна організація українського товариства охорони пам’яток історії та культури (вул. Коперника, 40а) із благословення Високопреосвященнішого Димитрія (Рудюка), митрополита Львівського і Сокальського відбулась науково-практична конференція “Відродження Українського Православ’я у ХХ ст.“, яку організували Львівсько-Сокальське єпархіальне управління спільно із Львівською православною богословською академією УПЦ КП.

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на осібну увагу заслуговує свято Покрови. Культ Богоматері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого і ревного культу мабуть лежить у тому, що тут йдеться не про земське і людське, але небесне й могуче заступництво. Від самого початку існування нашої держави ми стало мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої помомчі й опіки, проти якої не може встояти жодна людська сила. Тому празник Покрови завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любови і вдячности для Пресв. Богородиці та днем радісної прослави і звеличення Її покрова і заступництва.

Преподобний Феофілакт був єпископом в Нікомидії. У сані єпископа він був добрим пастирем: старанно дбав про свою паству і подавав собою приклад усім. Він будував храми, лікарні і прочанські доми, де сам прислужував хворим і прокаженим, своїми руками омиваючи їх рани. У його час імператотом став Лев Вірменин, який відновив іконоборчу єресь, засуджену на VII Вселенському Соборі. Феофілакт з'явився в Константинополь і безбоязно викрив царя. Лев заслав святителя в ув'язнення в м. Стровіль, в Карій. Тут 30 років він провів у стражданнях і помер у 845 р. Благочестива імператриця Феодора перенесла св. мощі його в Нікомідію, де вони й почивають.
Пам'ять- 21 березня (за новим стилем).

Про священномучеників, єпископів херсонських Василія, Єфрема, Капітона, Євгенія, Елпідія, Агафодора, Еферія відомо наступне. Перші два з них, Василій і Єфрем, в 300 р. в сані єпископів послані для проповіді євангельської єрусалимським патріархом Гермоном, прибули до м. Херсон на Таврійському (Кримському) півострові і тут проповідували. Василій ходив з проповіддю до скіфів, що жили по берегах Дунаю, де був закатований. Єфрем був побитий камінням за намовою іудеїв.

Пам'ять-20 березня (за новим стилем).

Святий мученик Конон Ісаврійський народився у Віфанії, селищі, розташованому поряд з малоазійськім містом Ісаврією, жителі якого прийняли християнську віру від апостола Павла. Святий Конон з юності сподобився особливого заступництва Архистратига Михаїла, який являвся йому і допомагав в багатьох важких обставинах його життя.
За наполяганням батьків Конон був заручений з дівчиною на ім'я Ганна, яку після весілля він переконав залишитися дівою. Молоде подружжя жило як брат з сестрою, присвятивши себе цілком Богові.

Пам'ять- 18 березня (за новим стилем).

Святі мученики Євтропій і Клеоник постраждали в місті Амасії, а Василіск - у м. Комани близько 308 року. Брати Євтропій і Клеоник і племінник святого великомученика Феодора Тирона (пам'ять 17 лютого) Василіск були друзями. Після мученицької кончини святого Феодора вони залишалися в'язнями Амасійський темниці, де навернули багатьох язичників до істинної віри.

Пам'ять - 16 березня (за новим стилем).

Свята Євдокія (грецькою — «благовоління, добра слава») була самарянкою, родом із міста Іліополя. Тривалий час жила нечестиво. Якось опівночі Євдокія прокинулася й почула, як за стіною співають і читають Святе Письмо. Благодать Божа торкнулася її серця, жінка зрозуміла, що скоєні гріхи тягарем лежать на душі.
Зранку Євдокія поспішила до сусідів, де познайомилась із старцем Германом, який повертався з паломництва по святих місцях. Чимало повчань вислухала жінка, і душа її сповнилася радістю, любов’ю до Христа. Через кілька днів похрестилася.

Пам'ять-14 березня (за новим стилем).

Святитель Порфирій, архієпископ Газький, у 25-річному віці залишив батьківський дім і вирушив до Єгипту. Там він подвизався на Нітрійській горі під керівництвом преподобного Макарія Великого. Познайомившись з блаженним Ієронімом, Порфирій відправився з ним до Єрусалима на поклоніння святим місцям. Потім оселився в Йорданській пустелі для молитовного й посницького подвигу.

Пам'ять-11 березня (за новим стилем).

Священномученик Поліка́рп († 156) — один з перших християнських єпископів, учень апостола Івана Богослова. Майже сорок років був єпископом Смирнським. Життя закінчив мученицьки за віру — спалений на вогнищі.

Пам'ять — 8 березня (за новим стилем).

В час нечестивих царів римських, коли християни багато разів піддавалися гонінням, безліч сповідників Христових і мучеників зазнали різні муки; їх святі тіла, що віддавались без поховання на поживу звірам і птахам, віруючі таємно забирали і з честю хоронили в потаєних місцях, в домах або вертоградах. Так і в Євгенійських селищах було похоронено багато святих мучеників, що постраждали за Христа; їх мощі довгий час були невідомі. Тим часом еллінському нечестю прийшов кінець, мучителі з безславністю загинули, а на престоли вступили християнські царі; весь світ осяяло світло святої віри, і Церква Христова стала процвітати в глибокій тиші. Тоді і святі мощі Євгенійськіх мучеників Божественною волею були дивно знайдені, немов світильники з-під посудин.

Пам'ять- 7 березня (за новим стилем).