Святитель Михаїл, перший митрополит Київський, по Іоакимівському літопису, родом сирієць, за іншими літописними повідомленнями - болгарин або серб. У 989 році він прибув з Корсуні разом з іншими священнослужителями до святого рівноапостольного князя Володимира (пам'ять 28 липня), який незадовго до цього (у 988 р.) прийняв Хрещення. На долю першого митрополита Української Церкви випало нелегке, але благодатне служіння. Він ревно опікувався новопросвітленими жителями Київської Русі, проповідуючи Святе Євангеліє, хрестячи і повчаючи новонавернених людей, засновуючи перші храми і духовні навчальні заклади.
Пам'ять святителя Михаїла згадується 13 жовтня та 28 червня.

Діялося це в ХІ столітті. Один киянин на ім’я Агапит постригся в ченці Печерського монастиря. Від Бога він мав дар цілителя – виліковував зіллям і молитвою. Але всіляко старався, щоб не розходилася про нього людська слава, бо знав, що не сам він лікує, а Господь за його ревним проханням. А проте чутка про дивовижного зцілителя рознеслася далеко за монастирські мури. Тож, коли тяжко занедужав князь Чернігівський Володимир Всеволодович, згадали бояри, що є у столичному граді такий славетний лікар. Але спершу вдалися до відомого на той час неправославного медика-вірменина, майстра своєї справи.
Пам'ять - 14 червня (новий стиль).

Чернець Києво-Печерського монастиря, затворник. Жив у XIII столітті. Про нього відомо лише те, що він відзначався особливою безкорисливістю. Нічого не мав в келії, крім одягу. Мощі прп. Мардарія покояться у Дальніх (Феодосієвих) печерах.
Пам'ять - 26 грудня; ще один день пам'яті — 10 вересня.

Преподобний Никон Сухий, син багатих і знатних батьків, залишив все Христа ради і прийняв чернецтво в Києво-Печерському монастирі. У 1096 році при нападі хана Боняка він разом з іншими ченцями був узятий в полон. Чекаючи багатого викупу, завойовник жорстоко поводився з преподобним Никоном. Коли святий відмовився від викупу, кат став мучити його голодом, залишав влітку на спеці, а взимку на морозі. Але преподобний за все дякував Богові і сказав одного разу катівнику, що Господь, за молитвами преподобних Антонія і Феодосія, поверне його до монастиря, як про це передбачив преподобний Євстратій, який йому з'явився. Кат підрізав преподобному Никона сухожилля ніг і поставив посилену варту. Але на третій день святий в'язень став невидимий, тільки варта чула слова: "Хваліте Господа з Небес".
Пам'ять - 24 грудня.

Подвизався у Київо-Печерській лаврі в XII столітті. Живучи у подвизі, після тривалої хвороби преподобний Афанасій помер. На третій день після смерті преподобного, коли ігумен з братією прийшли здійснити поховання, то знайшли святого, який сидів і плакав. Коли вони почали запитувати св. Афанасія, що з ним було, то він тільки вмовляв їх до молитви, покаяння і послуху в усьому ігуменові. І потім, зачинився у тісній печері, подвигався ще 12 років.

Пам'ять - 15 грудня за новим стилем

Преподобний Варлаам, ігумен Печерський, жив в XI столітті в Києві, був сином знатного боярина. Змолоду він прагнув до чернечого життя і пішов до преподобного Антонія Печерського, який прийняв благочестивого юнака, що твердо вирішив стати ченцем, і звелів преподобному Никону постригти юнака в ченці.

Пам'ять - 2 грудня за новим стилем

Преподобний Онисифор Печерський подвигався в Київо-Печерському монастирі, був пресвітерем і мав дар прозорливості. Помер в 1148 і був похований в Ближніх печерах поряд з преподобним Спиридоном.

Пам'ять - 22 листопада

За свідченням преподобного Нестора Літописця, преп. Варлаам був сином знаменитого воєводи часів великого князя Ізяслава Ярославовича,– Яна Вишати, людини відомої своїми воєнними подвигами і благочестям.
Ще юнаком Варлаам нерідко приходив до преподобного Антонія і його учня Никона слухати їхні настанови. Ці навчання настільки запалили серце молодого боярина, що він вирішив жити в печері, покинувши все.
Пам’ять преподобного Варлама святкується 2 грудня (новий стиль).

Подвигався у Київо-Печерському монастирі в XIII ст.

Пам'ять - 19 листопада

Подвигався в XII столітті в Києво-Печерському монастирі разом з преподобним Спиридоном. Вони обоє були простого роду і займалися в обителі випіканням просфор, супроводжуючи свої праці невпинно молитвою й постом. Так провели вони 30 років і після спокійно спочили. Чесні їхні тіла були поховані у Ближніх (Антонієвих) печерах.
Пам'ять - 13 листопада за новим стилем.

Преподобні Арефа, Сисой і Феофіл, затворники Печерські подвизалися в Києво-печерському монастирі в ХІІ–ХІІІ ст. Спочивають у Ближніх печерах. Преподобний Арефа був родом з Полоцьку. Проживаючи в монастирі, він зберігав в своїй келлії багатство. Одного дня злодії обікрали його. Шкодуючи про втрачене майно, преподобний Арефа став ремствувати на Господа, за що був уражений тяжкою хворобою. Будучи при смерті, він бачив, як прийшли до нього Ангели і біси та почали сперечатися між собою. Біси заявляли, що за скупість і ремство на Бога він має бути відданий їм. Ангели ж, звернувшись до нього, мовили: `Нещасна людина, якби ти подякував Бога за вкрадене майно, це б стало тобі за милостиню`. Після бачення преподобний Арефа був повернений до життя. Останні дні свої він провів в затворі, скорботі таі каятті про гріхи, відрікшися від всього земного. Помер святий Арефа не пізніше 1190 року.
Пам'ять - 6 листопада.

Відомо, що він жив у XII-XIII ст. Його найменування показує відмінні подвиги за його життя: зречення від своєї волі і досконалий послух настоятеля.
Нетлінні мощі святого спочивають у Ближніх (Антонієвих) печерах.
Пам'ять - 20 жовтня(нов. ст.)