Священномученик Симеон, єпископ Перський, постраждав під час гоніння на християн від перського царя Сапора II (310 - 381). Він був єпископом міста Селевкії - Ктезифона. Проти святителя звели наклеп щодо зв’язків з грецькою державою й ворожими діями проти перського царя. В 344 році цар видав указ, за яким на християн було накладено важкий податок. Коли окремі з них відмовилися його платити (це було подано як бунт), цар розпочав жорстоке гоніння на християн. Святого Симеона як мнимого ворога перського царства привели на суд у залізних кайданах разом із двома пресвітерами-мучениками Авделаєм і Ананією. Святий єпископ навіть не вклонився цареві. Той запитав, чому він не віддав йому належної шани. Святитель відповів: “Колись я кланявся твоєму сану, тепер же, коли я приведений для того, щоб зректися свого Бога й відступити від власної віри, мені не личить тобі кланятися”.
Цар почав переконувати його поклонитися сонцю, інакше він погрожував зовсім винищити християнство в країні. Але ні переконування, ні погрози не похитнули мужнього святителя, і його повели у в’язницю. Дорогою святителя побачив євнух Усфазан, колишній наставник царя. Він встав і поклонився єпископові, але святитель відвернувся від нього й докорив у тому, що він, будучи християнином, зі страху перед царем поклонився сонцю. Євнух всім серцем покаявся, змінив дорогу одежу на грубу і, сидячи коло дверей палацу, гірко плакав: “Горе мені, як я стану перед Богом моїм, Якого я зрікся? Он - Симеон, і той відвернувся від мене!”
Цар Сапор довідався про сум свого улюбленого вихователя і запитав його, що сталося. Той прямо сказав цареві, що гірко кається у своєму відступництві й не буде більше поклонятися сонцю, а тільки Єдиному Правдивому Богові. Цар здивувався такій раптовій рішучості старця й лагідно переконував його не принижувати богів, яким поклонялися їхні батьки. Однак Усфазан був непохитний, і його засудили на страту. Єдиним проханням мученика Усфазана було, щоб глашатаї сповістили все місто, що він помирає не за злочин перед царем, а як християнин. Цар виконав його прохання.
Дізнався про кончину мученика Усфазана і святитель Симеон і зі сльозами приніс подяку Господові. Коли його вдруге викликали до царя, святитель Симеон знову відмовився поклонитися язичницьким богам і сповідував віру в Христа. Роздратований цар звелів на очах у святителя відсікти мечем голови всіх християн, що перебували у в’язниці. Без страху йшли на страту християни, яких благословляв святитель, вони ж самі прихиляли голови під меч. Так був обезголовлений і супутник святителя Симеона священик Авделай.
Коли черга дійшла до священика Ананії, він раптом затремтів. Тоді один з вельмож, святий Фусик, таємний християнин, злякався, що Ананія зречеться Христа, і голосно вигукнув: “Не бійся, старче, заплющ очі і ти враз побачиш Божественне Світло Господа нашого Ісуса Христа”. Цим вигуком він видав себе. Цар наказав вирвати святому Фусику язик і здерти з нього шкіру. Разом зі святим Фусиком була замучена і його дочка мучениця Аскитрея. Останнім підійшов до ката святитель Симеон і з молитвою схилив голову на плаху (+ 13 квітня 344). Весь пасхальний тиждень до 23-го квітня тривали страти. Мученицьку смерть прийняв і святий Азат євнух, близький до царя чиновник. Джерела вказують, що страждання прийняли 1000 мучеників, потім ще 100 і ще 150.
Вшановується пам'ять святого мученика Симеона 30 квітня за новим стилем.
За матеріалами Українська Автокефалія
Джерело: Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство "Нев'янучий Цвіт"
Цар почав переконувати його поклонитися сонцю, інакше він погрожував зовсім винищити християнство в країні. Але ні переконування, ні погрози не похитнули мужнього святителя, і його повели у в’язницю. Дорогою святителя побачив євнух Усфазан, колишній наставник царя. Він встав і поклонився єпископові, але святитель відвернувся від нього й докорив у тому, що він, будучи християнином, зі страху перед царем поклонився сонцю. Євнух всім серцем покаявся, змінив дорогу одежу на грубу і, сидячи коло дверей палацу, гірко плакав: “Горе мені, як я стану перед Богом моїм, Якого я зрікся? Он - Симеон, і той відвернувся від мене!”
Цар Сапор довідався про сум свого улюбленого вихователя і запитав його, що сталося. Той прямо сказав цареві, що гірко кається у своєму відступництві й не буде більше поклонятися сонцю, а тільки Єдиному Правдивому Богові. Цар здивувався такій раптовій рішучості старця й лагідно переконував його не принижувати богів, яким поклонялися їхні батьки. Однак Усфазан був непохитний, і його засудили на страту. Єдиним проханням мученика Усфазана було, щоб глашатаї сповістили все місто, що він помирає не за злочин перед царем, а як християнин. Цар виконав його прохання.
Дізнався про кончину мученика Усфазана і святитель Симеон і зі сльозами приніс подяку Господові. Коли його вдруге викликали до царя, святитель Симеон знову відмовився поклонитися язичницьким богам і сповідував віру в Христа. Роздратований цар звелів на очах у святителя відсікти мечем голови всіх християн, що перебували у в’язниці. Без страху йшли на страту християни, яких благословляв святитель, вони ж самі прихиляли голови під меч. Так був обезголовлений і супутник святителя Симеона священик Авделай.
Коли черга дійшла до священика Ананії, він раптом затремтів. Тоді один з вельмож, святий Фусик, таємний християнин, злякався, що Ананія зречеться Христа, і голосно вигукнув: “Не бійся, старче, заплющ очі і ти враз побачиш Божественне Світло Господа нашого Ісуса Христа”. Цим вигуком він видав себе. Цар наказав вирвати святому Фусику язик і здерти з нього шкіру. Разом зі святим Фусиком була замучена і його дочка мучениця Аскитрея. Останнім підійшов до ката святитель Симеон і з молитвою схилив голову на плаху (+ 13 квітня 344). Весь пасхальний тиждень до 23-го квітня тривали страти. Мученицьку смерть прийняв і святий Азат євнух, близький до царя чиновник. Джерела вказують, що страждання прийняли 1000 мучеників, потім ще 100 і ще 150.
Вшановується пам'ять святого мученика Симеона 30 квітня за новим стилем.
За матеріалами Українська Автокефалія
Джерело: Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство "Нев'янучий Цвіт"
