5 Середа
Почаївської iкони Божої Матерi (1675).
Мчч. Трофима, Феофила i з ними 13 мчч. (ІV). Сщмч. Аполлiнарiя, єп. Равенійського (бл. 75).
Ікони Божої Матерi “Всiх скорботних Радiсть” (1888).
Утр. – Лк., 4 зач., І, 39–49, 56.
Літ. – Богородицi – Флп., 240 зач., ІІ, 5–11. Лк., 54 зач., Х, 38–42; ХІ, 27–28.
Ряд.: 1 Кор., 154 зач., ХІІІ, 4 – ХІV, 5. Мф., 80 зач., ХХ, 1–16.

6 Четвер
Мц. Христини (бл. 300). Мчч. блгвв. кнн. Бориса i Глiба, у св. хрещеннi Романа i Давида (1015). Прп. Полiкарпа, архим. Печерського (1182).

Наш візантійсько-український обряд це прецінна спадщина і скарб Православної Церкви й нашого народу. Він відзначається сивою давниною, глибоким змістом, великою містикою і символікою та величавими богослужбовими церемоніями. Його творили найкращі сини Східної Церкви різних країн, часів і народів. Він освячений молитвами і кров'ю мучеників. Найкращим виявом і нерозлучною частиною нашого обряду є літургійний рік.
Новий церковний рік - 14 вересня (нов. ст.).

Церква не має звичаю святкувати день народження Святих Божих для землі. Їхній день народження для неба - день їхньої смерті. Винятком служать двоє найбільших святих для Церкви: Діва Марія і св. Іоан Христитель. Ми святкуємо не тільки небесне, а й їхнє земне народження. Одне з великих свят, що стоїть на початку церковного року є Різдво Пречистої Діви. Як це видно зі слів тропаря празника, то він особливо радісний і важливий. Він радісний, бо це день народин Божої Матері, Владичиці неба і землі.
Святкування - 21 вересня (новий стиль).

Св. Хрест це вічно живий символ безкінечної любові Божої до нас грішних, символ цілопальної Христової жертви, символ нашого відкуплення і спасіння, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Православна Церква так високо цінить почитання св. Хреста, що в його честь присвятила аж кілька свят у році. Найбільший празник у честь святого Господнього Хреста це празник Всесвітнього Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста.
Святкування - 27 вересня (за нов. стилем).

З празником Господнього Богоявлення тісно злучене Велике або Йорданське Водосвяття. Ця священна традиція Східної Церкви сягає перших віків християнства.
Православна Церква знає мале й велике освячення води. У Греції є давній звичай освячувати воду малим освяченням кожного місяця.

Празник Господнього Богоявлення у перших віках християнства уважався збірним празником, бо лучив у собі більше подій з життя Ісуса Христа, які свідчили про Його Божество.
У давнину на Богоявлення відбувалося хрищення оглашених. Новоохрищених називали просвіченими. Богоявлення звалося просвіченням, празником світел.
Празник Господнього Богоявлення святкується 19 січня.

Близько 42 року апостол Петро з наказом Ірода Агрипи був вкинений до в’язниці за проповідь про Христа Спасителя. У в’язниці він був зв’язаний двома залізними ланцюгами. Вночі, напередодні суду над ним, Ангел Господній зняв з апостола ці ланцюги й чудесним чином вивів його з в’язниці (Діян. 12, 1 - II). Християни, почувши про чудо, взяли ці вериги (окови) і зберігали їх як коштовність. Всілякі одержимі різними хворобами люди, які приходили до них з вірою, отримували зцілення.
29 (за нов.ст.) січня вериги апостола Петра виносяться на поклоніння народу.

9 лютого повнота Церкви Православної буде вшановувати день у який відбулося перенесення мощей святителя Іоана Золотоуста. Іоан Золотоуст - великий вселенський учитель та ієрарх, помер в 407 році в місті Комани на шляху до місця заслання, засуджений через підступи імператриці Євдоксії за сміливе викриття пороків, що панували в Константинополі. Перенесення його чесних мощів з Коман у Константинополь відбулося в 438 році, через 30 років після смерті святителя, при сині Євдоксії імператорі Феодосії II (408 - 450).

Дня 12 лютого святкуємо пам'ять трьох великих і дуже значних ієрархів, учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: св. Василія Великого, св. Григорія Богослова, св. Іоана Золотоустого. В нашому народі цей празник знаний як "Трьох Святих". Вони передали нам чисту віру Нікейського собору, вони пояснили нам догмати про Св. Трійцю, Христове Божество та Пресв. Євхаристію.
Пам'ять - 12 лютого (за новим стилем).

Перша вселенська батьківська субота буває в М’ясопустний тиждень. Цю суботу Церква присвячує поминанню всіх покійних від Адама і до наших днів. Заупокійна служба в цей день називається так: “Пам’ять всіх від віку спочилих православних християн, отців і братів наших”. У синаксарії (збірнику відомостей про свято) на цей день написано “Святі отці узаконили чинити спомин всіх померлих з такої причини. Багато хто досить часто помирає неприродньою смертю, наприклад, під час подорожей в морі, в непрохідних горах, в ущелинах і безоднях; трапляється, гинуть від голоду, в пожежах, на війнах, замерзають.