
Під час Успенського посту віряни особливо підносять свої молитви до Пресвятої Владичиці, тому біля каплиці Пресвятої Богородиці діти разом з о. Ярославом Фабіровським (м. Новий Калинів) відслужили подячний молебень, молитовно дякуючи Богові за Україну. Окрім того усі щиро просили в Пречистої Владичиці миру та кращої долі для рідної неньки, а також з національним символом України – синьо-жовтим прапором – виконали гімн України, пісні «Боже великий, єдиний», «О, Україно! О люба ненько…» та «Через поле України». У водах цілющого джерела, паломники з вірою та молитвою шукали зцілення для душі та тіла.

Споконвіку люди України шанували місце явлення Богородиці і цілюще джерело у приліску Заглина. Святе джерело – перлина Розточанських лісів. За переказами на Монастирській горі у XV–XVI ст. був невеликий монастир. Одного разу під час ворожого нападу на обитель вижив лише один чернець. Він поселився окремо і жив самітником, безперервно молячись до Пречистої Богородиці. Проте, через деякий час невеликий монастир занепав. Неподалік місця монастиря, люди випасали худобу. Дівчинка-пастушок Марія (за народною звичкою Маруся) часто молилася там, де, за переказами, жив монах. Одного разу раптом з-поміж листя дерев опустилося якесь світло. У світлі вималювались риси незвичайної жінки. Дівчинка хотіла податися назад, проте жіночий голос зупинив її: «Не бійся, дитино. На цьому місці є особлива Божа благодать…». Панна перехрестила дівчинку і зникла. Серце дитини відчуло, що це була Божа Мати. Маруся так і розповідала іншим пастушкам, а згодом і односельчанам та священику: «Я бачила Матір Божу. Вона мені усміхнулася… А ще сказала, що тут є Божа благодать». Не всі повірили, дехто навіть сміявся. Дівчинка плакала, та раптом підвела очі вгору і… знову побачила свою Небесну Гостю. За почутим проханням Богородиці Маруся підійшла до гори і маленькою ручкою розгорнула землю. І сталося диво: з-під землі почало бити джерело. У Заглині його і донині в народі називають Марусею. Сталася ця подія 13 вересня невідомого року XVII століття. Чудесна новина облетіла навколишні села. Люди звідусіль ішли до благодатного місця, щоб скуштувати води, яку подала Небесна Цариця. З того часу і по сьогодні у Заглині трапляються чуда.

Дорогою назад паломники відвідали історичне містечко Львівщини Жовкву (XVI ст.). Місто збудоване за принципом «ідеальних міст» − оригінальної містобудівної концепції доби Ренесансу. Центр обведений мурами замку. На невеликій території історичного центру сьогодні знаходиться близько 55 пам’яток архітектури, в тому числі світового рівня. Діти мали змогу піднятись на Ратушу та помилуватись краєвидами цього старовинного міста. Старовинний дух та патріотичність міста закарбувались у пам’яті дітей.

Усі повернулись додому духовно та патріотично-піднесеними, молитовно прославляючи Пресвяту Богородицю. Пресвята Богородице, спаси нас і оберігай український народ!
Анастасія Альмес