10 червня, у неділю 1-шу після П'ятдесятниці, Всіх святих, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій з архипастирським візитом відвідав парафію Всіх святих землі Української м. Львова. В рамках візиту Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив Божественну Літургії у храмі Всіх святих землі Української, а після її завершення - водосвятний молебень на церковному подвір'ї. Також Архипастир оглянув будівництво нового величного парафіяльного храму.Вітальне слово прот. Віктора Феденьківа Високопреосвященному митрополиту Димитрію при вступі Архипастиря до храму:
Вітаємо Вас, Високопреосвященний Владико, на парфії Всіх святих, що на землі Українській прославились! Сповняючи слова святого апостола Павла, що "Дух Святий поставив єпископів, щоб вони управляли Церквою", Ви завітали до нашої парафії, до своєї духовної пастви.
Ви вступаєте до улюбленої каплиці нашої православної громади як митрополит Львівський і Сокальський, щоби разом з духовенством і вірянами піднести свої щирі молитви до Всевишнього в день нашого престольного свята і 20-ліття заснування нашої парафії, просячи Божого благословення на нашу працю і життя, на щастя земне і вічне, на мир і любов між нашим народом.
Погляньте сьогодні на цей народ, що поспішає до церкви, щоб одержати Ваше благословення і висловити шану і любов своїх сердець через радість Вашого святительського завітання до нас! Владико, Ви вступаєте до одієї з молодих парафій м. Львова, парафії, яка за час свого становлення отримала багато ударів долі і пройшла велику кількість випробувань у вірі, але залишалась вірною Українській Православній Церкві Київського Патріархату і зберегла віру у Бога.
Сьогодні сповнилось наше бажання! Владико святий, увійдіть до цього скромного храму, помоліться Господу Богу, Пречистій Діві Марії і всім святим за спокій усьго світу, за добрий стан святих Божих Церков і за єднання всіх, випросіть для нас вседіючої благодаті Господа нашого.
Приносимо Вам, Високопреосвященний Владико, наче запашні найкращі квіти, добрі почуття наших сердець, нашу молитву, любов і синівський послух. Ще і ще вітаємо Вас як послідовника святих апостолів Христових словами святого апостола і євангелиста Матфея "Благословен, Хто йде в ім'я Господнє!" Амінь.
Його Високопреосвященству співслужили: прот. Володимир Хрептак, настоятель храму Святителя Миколая Чудотворця м. Львова, прот. Ярослав Ощудляк, ректор Львівської православної богословської академії, прот. Ярослав Дуда, благочинний Львівського благочиння, прот. Михаїл Савчак, настоятель храму Святої великомучениці Параскеви П'ятниці, прот. Віктор Феденьків, настоятель храму Всіх святих землі Української, викладач ЛПБА, прот. Ігор Михайлів, економ ЛПБА, священик храму Покрови Пресвятої Богородиці при Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності, ієрей Андрій Ощудляк, священик храму Введення в храм Пресвятої Богородиці смт. Брюховичі.
За богослужіням молились благочинний єпархії, секретар єпархіального управління прот. Володимир Бачинський, священик храму Всіх святих землі Української м. Львова прот. Андрій Зборовський, викладач ЛПБА, голова прес-служби академії Н.І. Лозинський.
Під час звершення малого входу Високопреосвященний митрополит Димитрій урочисто нагородив настоятеля храму прот. Віктора Феденьківа черговою богослужбовою нагородою - хрестом з прикрасами.
Спів Літургії виконував хоровий колектив "Орфей".
Наприкінці Літургії Архипастир виголосив проповідь:
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри! Перш за все, я хотів вас привітати із вашим престольним святом! Сьогодні неділя всіх святих, а наступна - всіх святих, що на землі Українській просяяли, а також наших українських новомучеників і сповідників.
З вами ми сьогодні усі соборно і кожний окремо святкуємо день свого небесного покровителя. Скільки імен, стільки й святих на небесах і навіть ще більше. І ніхто з нас незабутий, тому що, окрім Бога, Пресвятої Богородиці, ми ще й маємо своїх святих покровителів, які моляться за кожного з нас. Для усіх нас сьогодні спільний день тезоіменитства. Велике це і соборне свято, яке Церква встановлює після Святої П’ятдесятниці, після свого народження. Церква не може існувати без сонму святих. Є Церква Небесна Свята, яку саме і складає собор святих, пам’ять яких ми звершуємо сьогодні. Є Церква земна, та Церква, яку ми з вами бачимо, яку сповідуємо, до якої приходимо і яку ми з вами складаємо. Ця церква має зв’язок із Церквою Небесною і ми творимо Єдину, Святу Соборну Апостольську Церкву, в яку ми віруємо і яку сповідуємо. Тому, власне, сьогодні день нашої Святої Соборної і Апостольської Церкви.
Дивно, що святими не стають якісь окремі особистості, які одразу народжуються святими. Так, дехто, можливо, і народжується, але святим може стати кожний із нас, кожний може бути прославлений Богом у лику святих. Чому я так говорю? Тому що святі, ті, яких ми визнаємо такими, вони були такі ж, як і ми. Вони носили ту ж саму плоть і деколи й гріхи наші повторювали, але через те, що відважно з ними боролися, відкидали їх, вони стали святими. Недаремно святий Григорій Богослов на слова із притчі про те, що праведник сім раз падає, говорить, що й святому посилаються спокуси у гріхах для того, щоби він падав і піднімався і в цьому піднятті став праведником, і ще від себе додає, що падає праведник не просто сім разів, а сім разів на добу. Разом із цим застерігає святий Іоанн Золотоустий, щоби гріх у нас був гостем, а не знайшов повсякчасного житла. Ось якщо гріх у нас буде гостем, якщо вчасно у Таїнстві Покаяння ми його випроваджуватимемо, то неодмінно досягнемо стану святості і блаженне життя із Богом заслужимо.
Адже, що таке є віра? Те, що ми визнаємо і віримо у Бога і повсякчасно боремося з гріхом. Недаремно Церква, яку ми з вами складаємо, називається воєвничою. З ким ми так воюємо? З гріхом! Якщо ми не байдужі до зла, що твориться довкола, якщо ми силуємось вигнати його з наших сердець, якщо ми прибігаємо до Бога у покаянні очищаючи душі - це означає, що ми боремось, що ми на вірному шляху. І доки живемо, доти й проводимо цю боротьбу. Нехай вона невидима, але це справжня боротьба.
Погляньте на Старий Завіт, погляньте на Новий Завіт! Господь блудниць уводив у Царство Небесне. Невже ви думаєте, що Господь не є милосердним до кожного з нас? Якщо прощав Він смертні гріхи, то може простити і нам наші гріхи. Звісно, якщо тільки він, цей наш гріх, не увійде у звичку, якщо ми каятимемось у ньому. Отець-пустинножитель святий Макарій Великий певною мірою заперечує ці слова «впадеш - встанеш» і застерігає: «А хтозна? Впадеш і не встанеш!» Тому завжди треба визнавати свої гріхи, а їх є дуже багато у кожного з нас, бо лиш один Бог є без гріха. Сказано, що навіть людина, яка прожила лиш один день на цьому світі вже встигає нагрішити. А якщо ми визнаємо свою гріховність, то повинні прибігати до Таїнства Покаяння.
Страшною є участь тих, які відсікають себе від Церкви. Ви коли-небудь чули молитву, яку прочитує священик при сповіді над кожним із нас? «Примири і з’єднай його/її зі Святою Соборною і Апостольською Твоєю Церквою», - є там такі слова. А що, запитаєте ви, нас відсікло від Церкви? Відповідь проста - гріх. І як нам не дивуватись і не називати божевільними тих, хто не визнає Бога?! А таких у світі є дуже багато. Ці люди ходять поруч із нами, але вони не вірять в існування Бога, начебто не мають у Ньому потреби, не приходять до храму... Як не сказати їм словами святителя Іоанна Сан-Франциського, який каже: «Погляньте, треба належне віддати бісам, бо вони визнають Бога і тремтять перед Ним, а людина не визнає Його». Багато хто говорить, що достатньо засад гуманізму і загально прийнятих людських цінностей, нема потреби в усіляких релігіях і віруваннях. Але де основа цих цінностей, звідки вони взялись, де першоджерело? Ці цінності насправді можуть бути і далеко не такими й позитивними. Але ось якщо цінності ці добрі, то в основі їх однаково стоятиме Бог, а якщо злі й егоїстичні - сатана. Тому небезпечно покладатись на оці людські цінності, а вибудовувати своє життя і мислення потрібно на цінностях християнських.
Для чого у світі є смерть? Церква дає відповідь на це питання: смерть припиняє гріх. З одного боку, вона є наслідком гріха першої людини, з іншого - рятівним механізмом. Уявіть лишень, до чого ми могли б дійти у нашому теперішньому духовному стані, до якої катастрофи, якби не існувало смерті і в одну мить цей наш гріх не прпинявся б?! Але смерть, гріх, зло - все це тимчасове і буде принене, коли удруге на землю прийде Христос Бог.
Треба мати тверду віру, непохитну віру. Ось так перед собою поставити таке завдання: молитися за тих, хто не приходить до храму. Ми їхньої участі знати не можемо, тому думаємо і надіємось, що тих, кого поруч із нами у цьому храмі нема навернуться і прийдуть до Бога. А вам, дорогі брати і сестри, я вдячний, що так ревно ви поспішаєте до храму, наповнюєте його під час богослужінь. Це дуже важливо. Думаю, розуміючи це, ви й будуєте тут поруч новий величний храм. Церква справді є тим істинним і єдиним надійним кораблем, що веде нас по бурхливому морю життя, до тихої гавані, до спасіння і життя вічного. Амінь!
Потів митрополит Димитрій нагородив меценатів парафії високими церковними нагородами - орденами та благословенними патріаршими грамотами. Зокрема, орденом Святого Миколая Чудотворця був нагороджений В.І. Браніцький, орденами Святого Юрія Переможця були нагороджені С.В. Янчишин і Й.Й. Крапа, а також грамотами були нагороджені: Б.В. Дупелич, У.Ф. Гунька, родина Оліховських і православна громада парафії.
У свою чергу настоятель парафії прот. Віктор Феденьків склав подяку Архипастирю за візит та звершені богослужіння.
