Притча про митаря і фарисея (Лк. 18:10-14) за своїм духовним змістом дуже близька до Євангельської розповіді про Закхея (Лк. 19:1-10).Фарисей відрізнявся зовнішньою добропорядністю, але давно вже заглушив у серці голос совісті - тобто голос Божий. Саме тому, стоячи на молитві, він не відчував розкаяння і благоговіння - він озирався в різні боки, розглядав інших відвідувачів храму і засуджував іх, а натомість себе виправдовував.
