Засновник західного чернечого ордена бенедиктинців - преподобний Венедикт - народився в італійському місті НУРС в 480 році. У 14 років батьки відправили його на навчання до Риму. Однак згодом юнак вирішив присвятити себе Богові. Поселившись на горі Кассіно, Венедикт заснував Монте-Кассінскій монастир, який довгий час був центром богословської освіти в Західній Європі.
Святитель Андрій, архієпископ Критський, народився в місті Дамаску в сім'ї благочестивих християн. До семирічного віку хлопчик був німий. Потім одного разу після причастя Святих Христових Таїн він отримав дар мови і почав говорити. З того часу юнак почав посилено вивчати Святе Писання і Богословські науки.
Священномученик Лукіан, пресвітер Києво-Печерського монастиря, жив у 13 столітті. У його келії на аркосольній іконі епітафія повідомляє: "Лукіан священномученик постраждав від Батия біля 1243 року". Був замучений татаро-монгольськими завойовниками. Інших відомостей про його життя не маємо.
Св. Никифор жив за часів іконоборства. Імператор Лев Вірменин, іконоборець, позбавив його патріаршого престолу і відіслав у заслання на острів Проконнесі. Там, в задушливій темниці, він провів 13 років. Помер в 828 р.
Святий Кипріян жив в III столітті по Різдві Христовім. Він народився і жив в Антиохії й до свого навернення до Христа був знаменитим волхвом. З юних літ він почав вивчення «філософії та волхвування» для удосконалення в таємних науках і чаклунському мистецтві він подорожував Азією, Грецією, Єгиптом і всюди навчався у знаменитих язичеських жерців і волхвів. Для вивчення звіздарства він ходив до хал¬деїв і, навчившись від них таємниць, повернувся до свого рідного міста Антиохії. Оселившись тут, Кипріян почав виявляти чудеса свого чаклунського вміння, якого навчився під час своїх подорожей.
Згідно з переданням, цей образ Божої Матері був написаний самим євангелістом Лукою на 15-й рік після Вознесіння Господнього. У 5-му столітті ікона, що отримала назву Єрусалимської, була перенесена в Константинополь. Саме завдяки заступництву Богородиці було відбито напад скіфів на Візантію за імператора Іраклія (575-641 рр.). У зв'язку із Хрещенням Київського князя Володимира візантійці подарували ікону на Русь. Згодом Єрусалимський образ було відправлено до новохрещених новгородців, а за царювання Івана Грозного - перенесена в Успенський собор у Москві. На жаль, у роки нашестя Наполеона оригінал ікони зник. Зберігся лише її точний список. Яким чином вона опинилася в Гробниці Пресвятої Богородиці в Єрусалимі – на жаль, невідомо, проте святий образ і донині зберігається там.
Святий праведний Петро Калнишевський народився в день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла 12 липня 1691 року. Його малою батьківщиною стала Лівобережна Україна, тодішнє прикордоння між Московським царством і Річчю Посполитою, село Пустовійтівка (тепер Роменського району Сумської області). Він був найстаршим сином, але не єдиним, в козацькій родині Івана Калнишевського. Перші докладні відомості про угодника Божого Петра датуються тільки 1754 роком, коли йому вже було близько 50 літ від народження. З нечисленних відомостей дізнаємося, що святий Петро був освіченою, як на той час, людиною, мав великий потяг до книг, любив їх читати і навіть прикрашати.
Преподобний Киріак народився в Карфагені і був сином священика. Змалку він почав читати Священне Писання та з ранку до вечора сидів за книгами, з яких дізнавався про справи Божі, направлені на спасіння людей. Вивчивши біблійну історію, отрок взявся читати житія святих. Це читання остаточно затвердило його вибір. І у вісімнадцять років Киріак залишив назавжди свій дім і таємно вирушив до Єрусалиму.
Святий Калістрат був родом з Карфагену. Дід святого Калістрата Неоскор служив при імператорі Тиверії в Палестині, під керівництвом прокуратора Іудеї Понтія Пілата, і був свідком хресних стражданнь Господа нашого Ісуса Христа, Його мученицької смерті і преславного Воскресіння. Батько святого був християнином він виховав сина у вірі та благочесті. Вночі, коли зазвичай всі спали Калістрат молився. Одного разу воїн, який спав біля нього почувши що святий закликає ім’я Господа Ісуса доніс про це воєнноначальнику. Воєнноначальник закликав до себе Калістрата, допитав його і хотів змусити принести жертву ідолам, та святий відповів твердою і рішучою відмовою. 
Преподобний Саватій Соловецький прийшов у Кирило-Білоєзерський монастир в 1396 р., де прийняв чернечий постриг. Там він подвизався довгий час, неухильно виконуючи всі послухи. Смирення, лагідна любов до братії та суворе життя вирізняли преподобного Саватія серед інших подвижників. Дізнавшись що на Ладозькому озері є кам’яний острів Валаам, преподобний оселився на ньому, втікаючи від суєти і слави світу цього. Але на Валаамі суєта мирська теж почала тривожити смиренного старця. Коли преподобний дізнався, що на півночі є безлюдний острів Соловецький, він став просити в ігумена і братії відпустити його. Але вони, не забажали розлучатися зі святим старцем. Та за вказівкою Божою Саватій залишив Валаамську обитель і вирушив до берегів Білого моря. Коли він дізнався від місцевих жителів, що острів знаходиться на відстані двох днів плавання, що на ньому багато озер і що на ньому ніхто не живе, він ще більше запалав бажанням там оселитись.
13 жовтня 2011 року у конференц-залі палацу Сапєг, де знаходиться Львівська обласна організація українського товариства охорони пам’яток історії та культури (вул. Коперника, 40а) із благословення Високопреосвященнішого Димитрія (Рудюка), митрополита Львівського і Сокальського відбулась науково-практична конференція “Відродження Українського Православ’я у ХХ ст.“, яку організували Львівсько-Сокальське єпархіальне управління спільно із Львівською православною богословською академією УПЦ КП.