1. Перед початком всенічної – благовіст, який закінчується тридзвоном.

Церковний дзвін ділиться на два основних види:
1. Благовіст.
2. Власне дзвін (дзвоніння).

Дзвони є невід'ємною ознакою православного храму. В "чині благословення дзвону" сказано: "Нехай усі, хто чує звуки їх, чи вдень, чи вночі, почнуть славити ім'я Святе Твоє".

До всього слід згадати ще про один подвиг християнського життя – це так зване юродство ради Христа.
Христа ради юродиві ставили собі за мету побороти в собі корінь усіх гріхів – гордість. Задля цього вони провадили незвичний спосіб життя, інколи видавалися немовби позбавленими глузду, викликаючи цим самим над собою насмішки людей. Разом з тим, вони в непрямій символічній формі викривали зло у світі, як словами, так і діями. Такий подвиг юродиві брали на себе, щоб усмирити себе і заразом більше подіяти на людей, бо до звичайної простої проповіді люди ставляться байдуже.
Подвиг юродства заради Христа був особливо поширеним у слов'янських країнах.

Любов до монастирів і святих місць породила у православних людей звичай подорожування, або паломництва. Багато людей, чоловіків і жінок, літніх і молодих, з торбою за плечима, з посохом у руці і з молитвою на устах терпеливо в будь-яку пору року йшли з одного монастиря в інший. Вони часто несли туди своє горе, й у стінах обителі знаходили поміч, відраду й утіху. Багато хто ходив у Святу Землю Палестину, до Києво-Печерської і Почаївської лавр.
Наші предки усвідомлювали, що монастирі є розсадниками віри і духовної освіти, що вони оплот православ'я.
Православ'я, через Церкву, створило основи писемності, історичної науки, а також духовно-моральний закон.

У перші часи християнської Церкви майже всі віруючі вели чисте і святе життя, якого вимагає Євангеліє. Але знаходилося багато віруючих, які шукали вищого подвигу. Одні добровільно відмовлялися від майна і роздавали його бідним. Інші, за прикладом Божої Матері, св. Іоана Предтечі, апостолів Павла, Іоана та Якова, приймали на себе обітницю дівства, проводячи час у безперестанній молитві, пості, стриманості і праці, хоча й не відходили від світу, жили разом з усіма. Такі люди називались "аскетами".

Це свято по-іншому ще називають Богоявленням, бо в цей день було явлення Пресвятої Тройці, особливо ж – явлення Божества Спасителя, Який урочисто приступив до Свого спасительного служіння.
Святкування - 19 січня (за новм стилем).

Богослужіння в це свято має ту особливість,що після закінчення літургії благословляються й освячуються принесені віруючими у храм виноград та плоди дерев: яблука, груші, сливи тощо.
Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі (звідки запозичено наш Устав) саме в ту пору дозрівав виноград, який, власне, і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що в ній, як у суспільстві священному, все – від людини до рослини – повинно бути присвячене Богу як Його творіння.
Святкування - 19 серпня.

Богослужіння цього дня має ту особливість,що на всенічній, після великого славослів'я, при співанні трисвятої пісні "Святий Боже...", настоятель бере з престолу св. хрест, покладає його на голову і виходить зі світильниками, які несуть попереду, з вівтаря північними дверима до врат Царських і звідти, після виголосу: "Премудрість, станьмо побожно!" виносить хрест на середину храму і тут покладає його на аналой, прикрашений квітами.
Святкування - 27 вересня (за нов. стилем).