У часи змагань за утворення і розвиток незалежної Української Православної Церкви в Україні під радянською владою український церковний рух почав розвиватися і на українських землях, які опинилися з 1919–20 рр. під Польщею. Маючи в минулій історії Польщі досвід, як небезпечно мати своїх громадян церковно узалежненими від Москви, польський уряд подбав про автокефалію православної Церкви в Польщі; Польська автокефалія була визнана, незважаючи на спротив Москви, східними православними патріархами та іншими автокефальними Церквами після Томосу (закону) Константинопольського Патріарха від 13 листопада 1924 р.

Національний церковний рух в Україні викликав у Церкві велику боротьбу, бо проти нього виступили єпископи, що майже всі були або росіянами за походженням, або зросійщеними. В Москві ж, у 1917 р., був скликаний Всеросійський Церковний Собор, на якому було відновлено патріаршество в Російській Церкві. Хто був за старий порядок, сподівався на cтримання революції і збереження Росії від розвалу під впливом Церкви на чолі з Патріархом.

Лекція "Спасіння поза християнством" кандидата богословських наук, голови Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий Цвіт" Назара Лозинського.

Святі мученики Назарій, Гервасій, Протасій і Келсій постраждали в царювання імператора Нерона (54 - 68). Святий Назарій (син християнки Перпетуї і іудея Африкана) народився в Римі і був охрещений єпископом Ліном. З юних років святий Назарій вирішив присвятити своє життя проповіді Христового вчення і наданні допомоги переслідуваним християнам. З цією метою він покинув Рим і прибув до Мілану. Відвідуючи християн у Медіоланській в'язниці, Назарій познайомився там із близнюками Протасов і Гервасієм.
Пам'ять - 27 жовтня.