Я мав прочитати лекцію про споглядальне життя, і Провидіння послало мені вірш, який вам, ймовірно, добре знайомий, але навряд чи застосовувався для духовного навчання. Він починається так:
В лісі жила премудра сова.
Чудово все бачачи, скупилася на слова;
Скуплячись ж на слова, все чула і знала.
Ах, якби вона для нас прикладом стала!
Я думаю, це майже вичерпне вчення про споглядальне життя для початківців і для тих, хто живе приходським життям, для людей у миру.
Вірш говорить нам, що перша умова, щоб чути - навчитися деякій мірі мовчання, перша умова, щоб бачити - навчитися дивитися. Це здається очевидним. Але це не очевидно з того, як ми відносимося до цієї теми.

Після періоду Вселенських Соборів відокремилася від Вселенської Православної Церкви західна її (римська) частина й утворила із себе окрему Римо-католицьку Церкву.

Серед християн іноді з'являлися люди,які неправильно викладали вчення християнське і намагалися своє лжевчення (тобто помилкове, неправильне) нав'язувати всій Церкві. Такі лжевчення Церква називає єрессю, а лжевчителів – єретиками. Коли припинилися великі гоніння на християн, єресі стали особливо хвилювати життя Церкви.

Незважаючи на остаточну перемогу християнства над язичництвом, язичники усе ж спробували ще раз виступити проти християн за імператора Юліана Відступника. Юліан був сином брата Костянтина Великого. Він, хоч і був спочатку вихований у християнстві, ставши імператором, почав поклонятися ідолам, оголосив себе язичником і сильно утискував християн. Почавши гоніння на християн, Юліан дозволив юдеям відбудувати старий єрусалимський храм і дав на це кошти. Але Господь захистив святу віру. За свідченням не тільки християнських, але й язичницьких авторів, землетрус і спалахи вогню, що виривалися з-під землі, примусили припинити затіяну Юліаном відбудову єрусалимського храму. Навіть те каміння, яке збереглося глибоко в землі від попереднього храму, було викинуто, так що, у повному розумінні, тут не залишилося каменя на камені.

Упродовж перших трьох віків християни зазнавали майже постійних гонінь, спочатку від юдеїв, що не увірували, а потім від язичників. Юдеї, не прийнявши обіцяного Богом Спасителя Господа Ісуса Христа і віддавши Його на смерть, несамовито волали: "Кров Його на нас і на дітях наших". Убивши багатьох християн, вони отримали покарання за всі свої беззаконня. Єрусалим і храм Божий були зруйновані римськими військами дощенту, коли євреї вчинили заколот. Так у 70-у році справдилося пророцтво Господа. Місце, де раніше стояв храм Божий, було заоране плугом, так що не залишилось там каменя на камені.

Короткі жітія святих апостолів.

Преподобний Іоанн, єпископ Готфський, жив у VIII столітті. Майбутній святитель народився за старанної молитви своїх батьків і з юності подвизався у чернецтві. Преподобний здійснив подорож до Єрусалиму, і впродовж трьох років обійшов усі святі місця, а потім повернувся на батьківщину.
Пам'ять - 9 липня і 1 червня (нов. ст.)

Святитель Міна, єпископ Полоцький, довгий час трудився в Києво-Печерському монастирі. 13 грудня 1105 він був хіротонісаний в єпископа Полоцького.
Пам'ять - 3 липня(нов. ст.)

Чи можна зробити приворот?
Приворот - це насильство. Я хочу, щоб мені поклонилися, беру рогач, упираю людині в шию і пригинаю. Адже це не буде проявом пошани? Але це ще не все. Коли людина бажає отримати любов іншої людини незаконним шляхом, за допомогою магії або любовного привороту, вона втрачає свою власну любов. Ось що жахливо!

Апостоли Христові своїми проповідями,з натхнення Святого Духа, за короткий час навернули до Христа велику кількість язичників, як простих і незнатних людей, так і вчених, і самих царів. Багато праці доклали апостоли для цієї святої справи. Багато скорбот і бід вони зазнали. Всі апостоли, крім Іоана Богослова, прийняли мученицьку смерть (апостол Іоан Богослов помер у засланні в глибокій старості). Кількість же християн і після кончини апостолів зростала з року в рік, і віра християнська поширювалася по всій землі.

Коли християнство стало поширюватися по всьому світу і велика кількість язичників стала приймати християнську віру, між християнами виникли непорозуміння. Християни з юдеїв твердили, нібито християни з язичників повинні суворо дотримуватись обрядового закону Мойсеєвого (насамперед обрізання, тобто що слід спочатку навертати їх у єврейську віру), бо інакше вони не зможуть спастись. З цього приводу серед християн точилися запеклі суперечки.