"Безперервно моліться" (1 Сол.5.17). На сім'ї перебуває благословення, коли всі справи в ній здійснюються з молитвою, їжа, приготована з любов'ю й молитвою, передасть благословення Боже всім тим, хто споживає її. Одягаючись, можна молитися: "Одягни мене Твоєю праведністю, Господи". Входячи в дім і виходячи з нього, проказуймо: "Благослови мої входи й виходи, Господи".

У спілкуванні з дітьми батькам і педагогам необхідно керуватися молитвою. Навіть у найзвичайнісіньких ситуаціях, потрібно звернутися до Бога і зробити те, що Господь покладе на серце. Рішення повинні прийматися не стільки розумом, скільки серцем та молитвою. Говорячи про виховання дітей, ми говоримо про людські стосунки й особисту свободу.

Сьогоднi, чуючи статистичнi зведення стосовно смертностi, одруження чи розлученнь, пересiчнi громадяни з жахом хапаються за голову. Що дiється? Чому втрачене те святе почуття вiрностi i благоговiйностi по вiдношенню до шлюбу i взагалi до людського життя? Де подiлась та жертовна любов, коли мати вiддає своє життя за власне дитя (а не навпаки, дитина стає жертвою чийогось небажання народжувати!!!), чому сімейна зрада розцінюється, як норма сьогодення? Чому так сталося, що люди перестали жити і просто співіснують одне з одним?

Святий Іван Золотоустий, говорячи про навчання дітей правильно розмовляти, зазначає, що все полягає в особистому прикладі тата й мами. Мова батьків неодмінно впливає на мову дітей. Якщо малеча чутиме образливі слова від тата й мами, вона обов'язково це перейме.
У вихованні дітей послух повинен прищеплюватися з раннього віку.

Розмовляючи з дітьми, їх слід уважно слухати. Інколи православні батьки слухають дітей "одним вухом", якщо тільки ті не говорять про Бога. Потрібно слухати про всі сторони дитячого життя з увагою й молитвою, щоб Боже благословення зійшло на всі прояви їхнього буття. Ніхто не каже, що діти, вимагаючи до себе уваги, можуть перебивати, коли їм заманеться. Йдеться про те, що певний час треба посвятити для бесіди з сином чи дочкою.

Святий Іван Золотоустий вважає, що під час трапези доречно вставляти в розмови з дітьми історії і приклади зі Святого Письма. Трапеза - прекрасна можливість сім'ї побути разом і поспілкуватись. На жаль, через постійну зайнятість у багатьох родинах ця можливість втрачається. Однак батькам-християнам потрібно турбуватися, щоб, по можливості, якомога частіше всім разом збиратися за столом.

Як правило, із найбільшою "неповагою" ставляться до сніданку.

Нові дослідження показали, що діти, які живуть з біологічними батьками та ходять до церкви розвиваються краще. Дослідження, що проводяться в рамках проекту Mapping America опублікувані більш ніж 30-ма місцевими радами у справах сім’ї, показали, що діти, які живуть з біологічними батьками та беруть участь у релігійних церемоніях мають менше проблем в школі та вдома.

Чималу частину свого життя діти проводять у школі, атому батькам слід цікавитись, що у ній відбувається. Треба ходити на батьківські збори, відвідувати шкільні заходи. Адже це один із способів налагодити зв'язок між сім'єю та школою - спромогтися подолати ту двоїстість життя, в якій перебувають багато хто з православних дітей. Батьки повинні знати, що вчать їхні діти і чи не криється у деяких нібито загальноприйнятих настановах у сфері релігійної освіти, історії і т. д. потенційне зло.

Св. Іван Золотоустий радить батькам берегти почуття своїх дітей: те, що вони бачать, що чують і відчувають. Адже не все, із чим вони стикаються у місті XXI століття, можна назвати добром. Крім того, якщо діти весь час перебувають лише в оточенні "творіння рук людських", вони починають насторожено сприймати ідею Бога як Творця. Саме тому ми повинні прислухатися до поради св. Івана: дітям потрібно якомога більше спілкуватися з природою - із тим, що створив сам Господь.

Батьки та вчителі, які є християнами, повинні надихати своїх вихованців на любов до Христа і до Божої Матері. Якщо дитина ростиме, шануючи Господа й Богородицю, то її серце утвердиться в Бозі. І навіть коли вона, будучи вже дорослою, відійде від Церкви, то у своєму серці не заперечуватиме Христа - а цього може бути достатньо для її спасіння.

Психологи і соціологи вивчають причини розлучення. Я не берусь розмірковувати над такими сумними мотиваціями, як подружня зрада чи алкоголізм. Мене найбільше не те, щоб цікавить, але обурює дуже «популярний» в наш час привід: «не зійшлись характерами». Я в таких випадках завжди кажу: «Очі бачили, що брали». Не вірю, що до весілля (якщо воно, звісно, було не через тиждень після знайомства) не було ніяких тривожних «дзвіночків» типу зловживання спиртним, надмірні ревнощі, гнівливість і т. д.

"Журиться жінка, що родить: настала година її. Як дитину ж народить вона, то вже не пам'ятає страждання через радість, що людина з'явилась на світ" (Ін.16.21). Ці слова свідчать про глибокий зміст дітонародження, яким спасається жінка, якщо "перебуває у вірі й любові та в посвяті з розвагою"( 1 Тим.2.15). Таким чином, поява на світ немовляти для матері-християнки пов'язана з життям за євангельськими заповідями, до якого долучиться і її дитина.