ХРИСТИЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
Апостол Павло каже, що жінка спасеться "дітонародженням, якщо пробуватиме у вірі й любові, та в посвяті з розвагою" (1 Тим. 2.15). Він говорить про виховання, про те, що батьки, коли добре виховуватимуть своїх дітей, зможуть отримати від них плоди доброчинності, їхня нагорода за це буде значною. Адже вони виховають воїнів для Христа. Чи спасеться, приміром, мати, якщо сама вона є безчесною? Чи отримає вона користь із виховання? Така жінка виховає своїх дітей подібними до себе. Апостол Павло говорить не про кожну матір, а про доброчинну. Лише така жінка отримає велику винагороду. Слухайте, батьки, за виховання дітей ви не залишитесь без нагороди!
Присвятити Богові дітей, яких Він нам дав, є, без сумніву, дуже важливою справою. Якщо батьки закладуть під будівлю непохитний фундамент, то отримають велику винагороду; а за недбалість будуть покарані. Адже й Ілій, врешті-решт, загинув через своїх дітей тому, що не навчав їх. Він, щоправда, давав дітям настанови, але не так, як було потрібно. Він погубив їх і себе.
Слухайте це батьки! З великою старанністю виховуйте своїх дітей та навчайте Господньої науки. Юність є непокірною і тому має потребу у наставниках, вчителях, керівниках, наглядачах та вихователях. І лише за таких умов можливо її підкорити. Юність подібна до незагнузданого коня, до неприборканого звіра. Тому якщо на початку, із раннього віку, ми визначимо для неї належні межі, то в майбутньому не матимемо потреби у великих зусиллях. Не дозволяймо дітям робити те, що є приємним і одночасно шкідливим. Не догоджаймо тому, що вони діти, але постійно навчаймо їх праведності. Наше прагнення задовольняти будь-яке бажання свого чада зашкодить юності найбільше. Особливо ми маємо піклуватися про їхню цнотливість. Колись будемо вибирати для дітей наречених, щоб вони, обоє, маючи чисте і не розпутне тіло, поєдналися. Така любов буває найпалкішою. Хто був цнотливим до шлюбу, той залишиться таким і у шлюбі, й навпаки: хто до шлюбу навчився перелюбу, той і в шлюбі буде чинити те саме. У Писанні сказано: "Людині блудній будь-який хліб видається солодким" (Сір.23.23). Тому вінці і покладаються на голови - на знак того, що наречені входять до шлюбної світлиці непереможними похітливими бажаннями. Якщо ж хтось, бувши спокушеним пристрастю блуду, перебував із повіями, то чому він після цього одягає наголову вінець? Адже він переможений!
Нам доручена важлива застава - діти. Тому будемо піклуватися про них і застосовуватимемо всі засоби для того, щоб лукавий не вкрав їх у нас.
Однак тепер у нас усе робиться навпаки. Ми прикладаємо всіх зусиль для того, щоб поле було хорошим і щоб доручити його надійній людині, ми шукаємо найкращого погонича для ослів та мулів і найвідданішого повіреного. Але за те, що для нас є найдорожчим, а саме: щоб довірити свого сина людині, яка могла б зберегти його в цнотливості, - не дбаємо. Хоча діти - наше найцінніше надбання. Про їхнє майно ми турбуємось, а про них самих - ні. Бачите, яке безумство нами оволоділо? Спочатку формуйте душу свого сина, а матеріальні надбання він отримає згодом. Бо якщо його душа є не доброю, то він не отримає жодної користі від грошей; і навпаки: якщо душа отримала правильну настанову, то бідність синові ніяким чином не нашкодить. Якщо хочете залишити наслідника багатим, то навчіть його доброчинності. Адже таким чином він зможе і достаток примножити. Якщо ж ваш син і не збагатиться, то принаймні нічим не буде гіршим за заможних людей. Проте якщо він буде злим, то, хоча б ви йому залишили незчисленні скарби, вони не будуть мати достойного хоронителя, бо ви зробили його ще нещаснішим за тих, які перебувають у найбільших злиднях. Адже для дітей, які не отримали правильної науки, бідність є кращою за багатство, оскільки вона, навіть поза їхньою волею, утримує їх у межах доброчинності. А багатство ж - не дозволяє провадити цнотливого життя, але спонукає до незліченних переступів.
Ви, матері, найбільш за все наглядайте за дочками. Ця турбота для вас не буде важкою. Дбайте про те, щоб вони перебували вдома. Перш за все, навчайте їх бути благочестивими, скромними; учіть їх зневажати гроші і не занадто піклуватися про одяг. Саме таким чином ви підготуєте своїх дочок до подружнього життя. Якщо виховуватимете саме такими, то спасете не лише дочку, але й чоловіка, який одружиться з нею, їхніх дітей та внуків. Бо якщо корінь буде досконалим, то гілки гарно зміцнюватимуться - і ви за все це отримаєте винагороду. Тому все будемо чинити так, як це личить тим, хто піклується про благо не однієї душі, але про благо багатьох через одну. До шлюбу дочки повинні йти з батьківської оселі подібними до борців, які виходять із місця змагань. Вони мають точно знати всю науку, за допомогою якої, подібно заквасці, могли б усій суміші надавати власної краси.
Сини також повинні бути скромними настільки, щоб найшвидше їх можна було впізнавати за благочестям та цнотливістю і щоб вони стали гідними великої похвали як від людей, так і від Бога. Нехай сини навчаться підкоряти черево, утримуватись від надмірності, бути поміркованими, ніжно люблячими та коритися владі. Адже таким чином вони зможуть найкраще винагородити своїх батьків. Тоді все буде чинитися для нашого спасіння, на славу Божу в Христі Ісусі, Господі нашому, з Яким Отцю разом із Святим Духом слава, держава, честь нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.
Джерело: Дитячий православний сайт ПИСАНКА.
