Той, хто вирішив йти до сповіді, перш за все повинен відкинути зайвий сором, прийти до церкви або монастиря та запитати священика про свою духовну потребу.
За порадою можна також звернутися до постійних парафіян або до духовної літератури, яку можна знайти в православних храмах та спеціалізованих церковних книжкових магазинах.
Але є головне, що повинен знати кожний, хто має бажання примиритися з Богом та власною совістю у таїнстві покаяння.

Погодьтесь, раніше це слово викликало в нас саму неоднозначну реакцію. Абсурдно, що навіть психологія стала предметом як би особливим – наукою без предмета вивчення. Грецьке «psyche» – це «душа», а раз душі немає, отже, вивчали практично те, чого немає. Була така крайність: духовність була перекреслена як старе, допотопне поняття. Потім ми легко ввімкнулися в іншу крайність: слово «духовність» стало вживатися повсякчас, де треба і не треба й швидко зав'язнуло в зубах. Є в нас такий рефлекс – усе перетворювати в жувальну гумку. Але я хотів би порушити питання по суті.
Духовність – це те, що відрізняє людину від тварини.

Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе‚ Боже наш, помилуй нас. Амінь.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі, “Царю небесний” “Святий Боже”, “Пресвята Тройце”, “Отче наш”, Господи, помилуй (12 разів), “Слава: і нині” (тричі), “Прийдіть, поклонімось...” (тричі)...

Сьогоднiшнє євангельське читання присвячується притчi Христа про виноградник i злих виноградарiв. Господь говорить: один добрий господар посадив виноградник, обнiс його огорожею, викопав у ньому виностiк, збудував башту, вiддав його виноградарям i вiд'їхав. Коли ж наблизився час збирання винограду, господар послав своїх слуг отримати плоди. Але виноградарi, схопивши слуг, кого побили камiнням, кого прибили, а декого i вбили. Тодi господар послав iнших слуг, бiльше, нiж перше, але виноградарi вчинили з ними так само. Нарештi господар вирiшив послати свого сина, думаючи про себе, що виноградарi посоромляться його. Вони ж розмiрковували iнакше. Побачивши сина, сказали один одному: "Це спадкоємець, уб'ємо його i заволодiємо спадщиною". Виноградарi схопили сина, вивели його iз виноградника i вбили.

Моя молитва - лише шепіт
холодних, зранених думок.
Почуй мене, коли до смерті
залишиться мізерний крок;
Почуй мене серед мелодій
правдивих, чистих голосів;
Почуй мене, бо я - безодня
із суму, відчаю й гріхів.

Жив колись дуже сумний король, який мав слугу - чоловіка напрочуд щасливого. У нього завжди був широкий усміх на устах.
- Слуго, - спитав якось король, - у чому таємниця твоєї радости?
- Нема у мене жодної таємниці. Просто не маю причини бути сумним. Я щасливий, тому що можу тобі служити. Мешкаю з дружиною у будинку, який мені призначили. Маю їжу й одяг, а час від часу і кілька монет на веселощі.

Презентуємо Вам офіційний сайт храму Всіх Українських Святих, що знаходиться в місті Львові по вулиці Миколайчука 2а та Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий Цвіт".

Господи Ісусе Христе‚ Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш‚ Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).

Просимо молитов за недужу рабу Божу Ірину та за переслідувану за віру в Христа р. Б. Катерину.

1 вересня… Як багато спогадів у серці кожної людини, пов'язаних із цим незабутнім днем. Ми згадуємо безтурботні шкільні роки, згадуємо веселі студентські дні, після яких наступає довгий шлях боротьби, що називається дорослим життям. Напевно кожному іноді хочеться хоч трохи посидіти за студентською лавою, відчути хоч на короткий час себе молодим, сповненим надій студентом. Але "усьому свій час…: час народжуватися і час помирати; час насаджувати і час виривати насаджене;… час розкидати каміння і час збирати каміння…" (Еккл.3:1-2,5).

Я говорив про те, що одна з проблем, перед якою ми всі стоїмо і яку повинні вирішити, це – куди спрямувати свою молитву. І я запропонував – на самих себе. Тільки, якщо молитва, яку ви хочете принести Богові, достатньо осмислена і значуща для вас самих, ви зможете стати з нею перед Господом. Якщо ви неуважні до слів, які вимовляєте, якщо ваше власне серце на них не відгукується або якщо ваше життя не скероване в тому ж напрямку, що й ваша молитва, вона не піднесеться до Бога. Тому, як я вже сказав, перше, що нам треба зробити – це вибрати молитву, яку ми зможемо вимовити всім серцем, всім розумом, всією своєю волею: молитву, яка не обов'язково повинна бути видатним твором літургійного мистецтва, але повинна бути правдивою і не слабшою від того, що ви хочете виразити.