Преподобний Іоанн. Чернець Києво-Печерського монастиря. Про нього відомо тільки те, що він відбував чернечий подвиг разом зі своїм братом Феофілом десь наприкінці XI — на початку XII ст. Обидва вони прославилися ревним виконанням своїх чернечих обов`язків. Мощі прп. Іоанна знаходяться у Ближніх (Антоніевих) печерах.
Пам'ять - 11 січня.

6-7 лютого 2010 року в актовій залі Київської православної богословської академії відбувся VIIІ всеукраїнський з’їзд православної молоді під гаслом: «Духовні основи патріотизму», присвячений проблемам духовного життя молодої людини в сучасному світі.

Звільнившись від панування грецьких царів, юдеї недовго користувалися свободою. Римляни, завоювавши увесь світ, оволоділи також і єврейським народом (64 р. до Р. Х.). Вони поставили над Палестиною правителем Антипатра з нащадків Ісава – ідумеянина. Він дуже спритно здобув довір'я в римлян. Та незабаром був отруєний. Після нього правителем був призначений його син Ірод, прозваний Великим. Він був підозріливою, жорстокою і хитрою людиною. Як і його батько, вміло втерся в довіру до римської влади, і був проголошений царем юдейським. Щоб здобути прихильність юдеїв, цар Ірод оновив Єрусалимський храм. Отримавши звання царя, він усе ж був підлеглим кесаря, тобто римського імператора. З тих пір, як Юдея опинилася під владою римлян, у ній завжди був римський правитель – намісник римського імператора. Юдеям було залишено також синедріон, тобто раду з первосвящеників і старійшин народу, але влада синедріону була доволі обмежена. Синедріон, приміром, не міг страчувати без дозволу римського правителя, якому і належала вища влада в Юдеї.

Цар Антиох Єпифан захотів, щоб усі його піддані розмовляли лише грецькою мовою і кланялися грецьким богам, тобто ідолам. Багато хто з юдеїв підкорився цареві, та інші ладні були померти, але не відступитися від істинної віри. Одного старця, Єлеазара, царські правителі примушували їсти заборонену законом Мойсеєвим їжу – свиняче м'ясо. Коли ж він відмовився, його стали умовляти, щоб він лише зробив вигляд, ніби споживає заборонене законом. Та Єлеазар на це відповів: "У мої роки негідно лицемірити; якщо молоді дізнаються, що дев'яносторічний Єлеазар схилився до язичництва, то й вони можуть спокуситися і відійти від віри". Тоді його повели до мучителя, і Єлеазар мужньо вмер за істинну віру.
Пам'ять - 14 серпня (нов. ст.).

Святий апостол Тимофій походив з Лікаонського міста Лістри в Малій Азії. Він був навернений до Христа в 52 році святим апостолом Павлом († бл. 67; пам’ять 29 червня). Коли апостоли Павло і Варнава відвідали вперше Лікаонські міста, апостол Павло в Лістрі зцілив кривого від народження, і багато мешканців міста увірували в Христа, серед них був і майбутній апостол, юнак Тимофій, його мати Євника і бабуся Лоїда (Діян 14, 6 – 12; 2 Тим. 1, 5).
Пам'ять - 4 лютого.

Преподобний Євфимій Великий походив з міста Мелітини у Вірменії, поблизу річки Євфрат. Батьки його, Павло та Діонисія, знатні люди, були благочестивими християнами. Довгий час вони не мали дітей і, нарешті, за постійними молитвами, у них народився син, появі на світ якого передувало Божественне видіння, яке провіщало немовляті велике майбутнє.
Пам'ять - 2 лютого.

Тривалий час,майже двісті років,тривало мідійсько-перське панування. Юдеї після повернення з вавилонського полону залишалися під владою перських царів. Потім Перське царство було завойоване грецьким царем Олександром Македонським, який був повелителем також Єгипту і Сирії. Олександр Македонський, найзначніший володар свого часу, шанував святиню храму Єрусалимського і впродовж усього свого життя з особливою ласкою ставився до юдеїв.

Юдеї були в полоні вавилонському сімдесят років. Пер-ський цар Кир у перший же рік свого царювання над Вавилоном дозволив юдеям повернутися з полону насвою батьківщину і спорудити в Єрусалимі храм Господній. Сорок дві тисячі юдеїв відбули на свою землю. Ті з юдеїв, щозалишилися у Вавилоні, допомогли їм золотом, сріблом та іншим майном, крім того, багатими пожертвами на храм. Цар віддав юдеям священні сосуди, забрані Навуходоносором з храму Соломонового.

Земне життя - це постiйна боротьба добра i зла. Iсторiя людства супроводжується вiйнами. Звичайна земна радiсть сусiдствує зi скорботами i хворобами. Праведники i грiшники живуть поруч. Ми спостерiгаємо в нашому життi, що часто грiшники благоденствують, а праведники страждають. Нерiдко ми бачимо, як зло перемагає, а добро терпить поразку. Люди за добро платять злом. Скiльки людей навколо нас страждає вiд несправедливостi й жорстокостi. I взагалi, людина не має спокою в життi. Як сказав великий росiйський письменник Достоєвський, знавець людської душi, наше серце - це поле, де йде постiйна боротьба добра i зла. I найбiльшим злочином є смерть.

Цар Дарій полюбив Даниїла і зробив його одним з трьох головних начальників у своєму царстві, а потім хотів навіть йому одному доручити управління царством. Інші ж вельможі заздрили Даниїлові і вирішили погубити його. Вони знали, що Даниїл щоденно тричі молиться Богу, відчиняючи вікно, повернуте в бік Єрусалима. Тому вони прийшли до царя і просили дати розпорядження, щоб ніхто не смів, упродовж тридцяти днів, звертатися з проханням до якогось бога, чи людини, крім самого царя. Якщо ж хто порушить цей наказ, того кинути у лев'ячий рів. Цар погодився. Але пророк Даниїл, як і раніше, щоденно молився Богу і просив собі у Нього ласки. Вороги його донесли про це цареві. Тоді Дарій зрозумів, що його обманули, однак уже не міг скасувати свого наказу і мусив кинути Даниїла до левів.

Після смерті Навуходоносора Вавилонське царство захиталося. Часто змінювалися наступники Навуходоносора. Нарешті (через 7 років) царем став Валтасар (пророк Даниїл називає його сином Навуходоносора), який царював близько 17 років. На 17-й рік свого царювання, коли йому загрожував напад з боку мідійців та персів, Валтасар безтурботно бенкетував у Вавилоні, не думаючи про небезпеку.