Прощайте,і вам простять. "Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то й Отець не простить вам провин ваших," сказав Ісус Христос.

Ісус Христос повелів не осуджувати інших людей. Він так сказав: "Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас (тобто: якщо ви будете поблажливі до вчинків інших людей, то й Божий суд буде милостивий до вас), і якою мірою міряєте, такою відміряється і вам. І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого (тобто будь-якої іншої людини), а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? (Тобто: чому ти любиш підмічати в інших навіть незначні гріхи та недоліки, а в самому собі не хочеш бачити і великих гріхів і вад?).

Наше життя- це симфонія, в якій люди-оркестранти, а Диригент- Господь. Кожен із нас тримає в руках найдорожчий музичний інструмент, який у поєднанні із талантом може дуже добре звучати. А симфонія чомусь не звучить... Чому? Здавалось би все є: талановиті музиканти, найкращі інструменти, геніальний Диригент. А симфонія не звучить тому, що оркестранти просто зазналися: "Навіщо нам той Диригент,коли ми самі добре граємо?" Або ж час від часу поглянуть на Нього, і знову опускають погляд у партитури, виконуючи своє соло. Кожен хоче грати найкраще, найголосніше, щоб його почули, самі в той час не чуючи як Диригент тихим голосом благає: "Погляньте на мене! Я тут...!" Безмежна доброта Диригента не дозволяє Йому нагримати на своїх підлеглих. І далі гуде наш оркестр, далі терпеливо диригує Маестро, бо знає, що деякі музиканти таки ще слухають Його. І доки будуть такі музиканти, Він не опустить своєї диригентської палички...

Трилітній Олександр:
– Розкажи мені про злого вовка.
Десятилітня Оксана:
– Немає злих вовків, є тільки вовки нещасливі.

Немає лихих людей...

Ісус Христос учив,що Бог промишляє,тобто турбується,про всіх тварин, та особливо промишляє про людей. Господь піклується про нас більше і краще, ніж найрозумніший і найдобріший батько про своїх дітей. Він подає нам Свою поміч у всьому, що необхідно в житті нашому і що служить для нашої істинної користі.

Мама, як звичайно, покликала з кухні:
– Прошу до столу. Все готове!
Її чоловік, який читав, і два сини, що дивилися телевізор, швидко відгукнулися і з шумом сіли до столу. Прийшла господиня, але замість пахучих страв, кинула на стіл жменьку сіна.
– Це що?! – закричали всі разом.
– Чи ти здуріла? – спитав її чоловік.
Господиня спокійно подивилася на них і сказала:
– Я думала, що ви не звернете на це уваги. Вже двадцять років готую для вас і ніколи ще не почула жодного слова, з якого я могла б зрозуміти, що ви жуєте не сіно.

19 квітня 2010 року на базі Львівської Православної Богословської Академії відбулось чергове засідання Синодального управління у справах духовної освіти. Очолював засідання ректор Київської Православної Богословської Академії, митрополит Переяслав-Хмельницький Димитрій. Також на засіданні були присутні ректор Львівської Православної Богословської Академії прот. Ярослав Ощудляк, ректор Волинської Духовної Семінарії прот. Ігор Швець, ректор Рівненської Духовної Семінарії архімандрит Олексій (Мензатюк), ректор Івано-Франківського Православного Богословського інституту архієпископ Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, завідувач Богословського відділення КПБА при ФТФ ЧНУ ім. Ю. Федьковича прот. Микола Щербань.

«У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог…» (Еккл.7:14). Такими словами старозавітний Мудрець повчає нас, що на життєвій дорозі нам зустрічаються не тільки троянди, але і колючки, не тільки мед, але і дьоготь, не тільки друзі, але і вороги… Оглядаючись на своє життя, ми можемо знайти там усе: радість, сміх, веселощі, щастя, але одночасно там будуть сльози, хвороби, втрати та смуток, бо такою стала доля людині після її гріхопадіння (Бут.3:16-19). Недарма псалмопівець і цар Давид з болем вигукує: «Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби…» (Пс.89:10). Здавалось би, які реалістично сумні слова! Але ми, як справжні християни не повинні піддаватись такій старозавітній печалі, бо знаємо, що не самі у цьому жорстокому світі, знаємо, що нас втішає Сам Син Божий, Який каже: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені і Я заспокою вас… і знайдете спокій душам вашим» (Мф.11:28, 29). Ці святі слова все життя підтримують на життєвій ниві Львівського Архіпастиря митрополита Андрія, який 18 квітня святкував 20-ліття своєї архієрейської п’ятдесятниці.

Ісус Христос,Господь і Спаситель наш,як люблячий Отець, вказує нам путь, або діла, через які люди можуть увійти в Царство Небесне, Царство Боже. Усім, хто виконуватиме Його настанови, або заповіді, Христос обіцяє, як Цар неба і землі, вічне блаженство (велику радість, найвище щастя) в майбутньому вічному житті. Тому таких людей Він називає блаженними, тобто найбільш щасливими.

Йшов собі полем подорожній – і раптом у траві побачив якийсь предмет дивної форми.
– Це змія, – подумав він.
Змія кинулась на нього і вкусила.
Пізніше тією ж дорогою йшов інший подорожній. Він також побачив предмет дивної форми.
– Це птах, – подумав він.
Затріпотіли крила, і птах полетів у небо.