Трудився в Києво-Печерському монастирі, про нього відомо те, що він був пов'язаний одностайності й братською любов'ю з преподобним Меркурієм (XIV ст.; Пам'ять 19 липня / 1 серпня). Святі були нерозлучні, жили в одній Келлі, а після смерті були покладені в одну труну. В даний час мощі спочивають у Дальніх їх (Феодосієвих) печерах.
Пам'ять - 1 серпня(нов. ст.)

Святі мученики Феодор Варяг і син його Іоанн жили в Києві в Х столітті, коли варяги, предки нинішніх шведів і норвежців, брали особливо діяльну участь у державному та військовому житті Русі. Купці та воїни, вони прокладали нові торговельні шляхи до Візантії і на Схід, брали участь у походах на Царгород, становили значну частину населення стародавнього Києва та князівських найманих дружин. Головний торговий шлях Русі - з Балтійського моря в Чорне - називали тоді "шлях з варяг у греки".
Пам'ять - 25 липня(нов. ст.)

Преподобний Леонтій, канонарх Печерський, з юних років вступив до Київо-Печерську обитель, де прийняв постриг. Він володів прекрасним голосом і, коли навчився грамоті, виконував послух канонархи. Преподобний Леонтій преставився молодим у XIV столітті і за самовідданий подвиг спасіння прославлений Господом благодатним даром чудотворення. Мощі святого подвижника знаходяться у Дальніх печерах.
Пам'ять - 1 липня (нов. ст.).

Святитель Михаїл, перший митрополит Київський, по Іоакимівському літопису, родом сирієць, за іншими літописними повідомленнями - болгарин або серб. У 989 році він прибув з Корсуні разом з іншими священнослужителями до святого рівноапостольного князя Володимира (пам'ять 28 липня), який незадовго до цього (у 988 р.) прийняв Хрещення. На долю першого митрополита Української Церкви випало нелегке, але благодатне служіння. Він ревно опікувався новопросвітленими жителями Київської Русі, проповідуючи Святе Євангеліє, хрестячи і повчаючи новонавернених людей, засновуючи перші храми і духовні навчальні заклади.
Пам'ять святителя Михаїла згадується 13 жовтня та 28 червня.

Друга неділя після Зелених свят присвячується Всім святим, що в землі українській прославились, всім тим від віку померлим, що своїм життям угодили Богові. Душі їхні перейшли до утіх Царства Небесного і в теперішній час своїми молитвами для нас випрошують Божу ласку. Кожен народ має своїх видатних заслужених мужів, яким віддає пошану, ставить сучасним за приклад до наслідування. Кожному українцеві відомі такі імена як свята княгиня Ольга, св. кн. Володимир, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Тарас Шевченко – це ті світочі святого і суспільно-політичного життя нашої держави, які залишили яскравий слід в історії нашої самобутності.

Великий князь Київський Ігор Ольгович, у святому хрещенні Георгій, у 1146 році був розгромлений і взятий в полон князем Ізяславом і замкнений в одному з монастирів Переяслова (нині Переяслав-Хмельницький). Далеко від суєти світу цього, важко хворий, він став розкаюватися в своїх гріхах і просив дозволити йому постригтися у ченці. 5 січня 1147 єпископ Переяславський Євфимій постриг його в чернецтво з ім'ям Гавриїл. Незабаром він видужав і був переведений в Київський Феодорівської монастир, де прийняв схиму з ім'ям Ігнатій і цілком віддався чернечим подвигам.
Пам'ять - 2 жовтня, а святкування перенесення мощей - 18 червня (нов. ст.)

Діялося це в ХІ столітті. Один киянин на ім’я Агапит постригся в ченці Печерського монастиря. Від Бога він мав дар цілителя – виліковував зіллям і молитвою. Але всіляко старався, щоб не розходилася про нього людська слава, бо знав, що не сам він лікує, а Господь за його ревним проханням. А проте чутка про дивовижного зцілителя рознеслася далеко за монастирські мури. Тож, коли тяжко занедужав князь Чернігівський Володимир Всеволодович, згадали бояри, що є у столичному граді такий славетний лікар. Але спершу вдалися до відомого на той час неправославного медика-вірменина, майстра своєї справи.
Пам'ять - 14 червня (новий стиль).

Яким він був у земному житті? Для багатьох з нас – сучасником. Чимало людей знало його професором медицини, блискучим хірургом, автором численних наукових праць, зачинателем нових напрямків у медицині. Багато вірян знали його як істинного пастиря народу православного, блискучого проповідника, ревнителя Благочестя, який був готовий голову покласти за те, щоб не відступити від жодного догмата.
Пам'ять святителя Луки, архієпископа Сімферопольського, сповідника згадується 11 червня (нов. ст.).

Сьогодні Православна Церква молитовно згадує святого сповідника Іоанна Руського. Він народився в кінці XVII століття в Україні і виховувався в благочесті та любові до Церкви Божої. Досягнувши зрілого віку Іоанн був покликаний на військову службу. Служив він простим солдатом та брав участь в російсько-турецькій війні.
Під час Прутського походу 1711 року Іоанн разом з іншими воїнами потрапив у полон до татар. Вони продали його начальнику турецької кінноти, а той привіз руського полоненого до себе на батьківщину, до Малої Азії, в селище Прокіп.
Пам'ять - 9 червня.

Святитель Інокентій, архієпископ Херсонський і Таврійський (в миру Іван Олексійович Борисов) народився 15 грудня 1800 в місті Єльці в родині священика Успенської церкви Алексія Борисова.
Батьки преосвященного Інокентія були люди прості, доброго життя. Батько Олексій Борисов отримав домашню освіту. З нижчих ступенів кліру він дослужився до священика і намагався в частих проповідях донести до прихожан слова Отців і вчителів Церкви.
Мати преосвященного Інокентія Акіліна була жінка неграмотна, але розумна і побожна. Хрест і молитва були головною підставою всього її життя, всіх її думок, дій і вчинків. У неї була своя домашня аптека, що складалася з різних трав і квітів, ладану, благословенних хлібів, єлеїв від чудотворних ікон, Богородичних проскур і подібних сім священних предметів. Ними вона лікував себе і своїх дітей. У батьківському будинку Іван вивчив слов'янську абетку, Часослов і Псалтир і навчився письма.
Пам'ять - 7 червня(нов. ст.)

Згідно з історичними джерелами, котрі дійшли до нас, батьківщиною святого Парфенія була Вірменія. Він походив із середовища знатних та багатих людей. Святий мученик займав посаду нотаріуса імператорського двору. З благословення Римського єпископа Фабіана, він таємно вів мартиролог (список мучеників за Христа). Родина Парфенія відзначалась особливим християнським благочестям. Бачив це й таємний християнин – начальник міста Риму Еміліан, який помираючи заповів їм не лише все своє майно, але й попросив заопікуватись його донькою Калістою.
Пам'ять мученика Парфенія згадується 1 червня (н.ст.).