Преподобний Нестор Літописець народився в 50-х роках XI століття в Києві. Юнаком він прийшов до преподобного Феодосія і став послушником. Преподобний Нестор глибоко цінував істинне знання, поєднане зі смиренням і покаянням.
Пам'ять - 9 листопада

У 1125 році Великий князь Київський Мстислав дав в уділ своєму сину Ростиславу (у хрещенні Михаїлу) Смоленськ. Понад тридцять років князь розбудовував свою вотчину. По всьому князівству він засновував нові міста й монастирі. Справедлива і богобоязлива людина, він мимоволі був втягнутий у князівські чвари за київський престол. Смута була і в Руській Церкві. У 1147 році собором єпископів митрополитом Київським був обраний Климент Смолятич. Патріарх Константинопольский не визнав його і прислав свого митрополита. Ця боротьба тривала багато років. У 1159 році Ростислав Мстиславич став великим князем Київським.
Пам'ять - 27 березня (н.ст.).

Митрополит Феогност своїм місцеперебуванням обрав Москву, де правив тоді князь Іван Калита. Багато їздив він по Русі, відвідуючи різні єпархії. У 1342 році новий хан Золотої Орди Джанібек намагався обкласти даниною і церковні доходи. Митрополит Феогност стерпів багато знущань в орді, віддав всі свої гроші, але домігся збереження пільг для церкви. З часів Феогноста, митрополити завжди мали свою резиденцію в Москві. Спочив владика у 1353 році.
Пам'ять - 27 березня (нов. ст.).

Святитель Феофіл, архієпископ Новгородський, був обраний за жеребом після смерті святителя Іони і зведений в сан архієпископа Новгородського 15 грудня 1472 в Москві. До зведення в сан архієпископа він трудився ризничого в Отенскій пустуні. Важкий жереб випав на долю святителя з управління новгородської паствою.
Пам'ять - 8 листопада.

21 жовтня Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату благословив причислити ігумена Меркурія Бригинецького до лику святих для місцевого шанування;
пам’ять преподобного ігумена Меркурія Бригинського святкувати у Чернігівській єпархії щорічно 24 листопада (7 грудня н. ст.), в день його прославлення, коли Церквою також згадуються великомученик Меркурій, мученик Меркурій Смоленський та преподобний Меркурій, посник Печерський.
20 жовтня 2012 року Божого Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату благословив причислити місцевошанованого святого преподобного ігумена Меркурія Чернігівського до лику святих для загальноцерковного шанування (Журнал №34).

Преподобний Лонгін, воротар Печерський, проходив послух у Києво-Печерському монастирі. Його молитовна старанність і смиренна працьовитість були винагороджені Господом. Печерський воротар сподобився дару прозорливості. Людей, які приходили в Лавру з добрими намірами, підбадьорював, а злих нещадно викривав і приводив до покаяння. Похований у Дальніх печерах. Пам'ять також 28 серпня і до 2-ї Тиждень Великого посту.
Пам'ять - 29 жовтня(нов. ст.)

Преподобний Микола Святоша (Святослав), князь Чернігівський, Печерський чудотворець, в Ближніх печерах (1143), був правнуком великого князя Ярослава Мудрого і сином князя Давида Святославича Чернігівського (1123), в деяких джерелах батько преподобного іменується святим. Святоша був князем Луцьким, мав дружину і дітей (донька його згодом була одружена з Новгородським святим благовірним князем Всеволодом-Гавриїлом (1138). 17 лютого 1106 святий князь, залишивши родину, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі.
Пам'ять - 27 жовтня за новим стилем.

Священномученик Лукіан, пресвітер Києво-Печерського монастиря, жив у 13 столітті. У його келії на аркосольній іконі епітафія повідомляє: "Лукіан священномученик постраждав від Батия біля 1243 року". Був замучений татаро-монгольськими завойовниками. Інших відомостей про його життя не маємо.
Пам'ять - 28 жовтня (за н.ст.).

Святий праведний Петро Калнишевський народився в день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла 12 липня 1691 року. Його малою батьківщиною стала Лівобережна Україна, тодішнє прикордоння між Московським царством і Річчю Посполитою, село Пустовійтівка (тепер Роменського району Сумської області). Він був найстаршим сином, але не єдиним, в козацькій родині Івана Калнишевського. Перші докладні відомості про угодника Божого Петра датуються тільки 1754 роком, коли йому вже було близько 50 літ від народження. З нечисленних відомостей дізнаємося, що святий Петро був освіченою, як на той час, людиною, мав великий потяг до книг, любив їх читати і навіть прикрашати.
Пам'ять - 14 жовтня (нов. ст.).

Про священномучеників, єпископів херсонських Василія, Єфрема, Капітона, Євгенія, Елпідія, Агафодора, Еферія відомо наступне. Перші два з них, Василій і Єфрем, в 300 р. в сані єпископів послані для проповіді євангельської єрусалимським патріархом Гермоном, прибули до м. Херсон на Таврійському (Кримському) півострові і тут проповідували. Василій ходив з проповіддю до скіфів, що жили по берегах Дунаю, де був закатований. Єфрем був побитий камінням за намовою іудеїв.

Пам'ять-20 березня (за новим стилем).

Чорноризець Києво-Печерського монастиря, преподобний Феодор мовчальник, жив у XIII ст. На грецькій мові ім'я Феодор означає «дар Божий». Крім багатьох подвигів, які він звершив у своєму чернечому житті, слід відзначити суворе дотримання даних обітниць, особливо мовчання, але таке, щоб на марні балачки не спрямовувати жодного свого слова. Неначе керувався притчами Соломоновими, в яких сказано: «При багатослів'ї не минути гріха, а той, хто стримує вуста свої, – розумний» (Притч. 10, 19). Тому мовчання в нього було засобом до постійного скерування своїх думок до Бога, щоб його розум не розважався нічим земним, а язик не грішив жодним словом.

Пам'ять- 2 березня ( за новим стилем).

У 1752 році проводився ремонт в соборній церкві монастиря, і 21 вересня при полагодженні опущеної підлоги було виявлене нетлінне тіло святителя Димитрія. Місце поховання виявилося сирим, дубова труна і знайдені в ній рукописи зотліли, але тіло святителя, а також омофор, сакос, митра і шовкова вервечка збереглися нетлінними. Після віднайдення святих мощей відбувалася безліч зцілень, про що було повідомлено Синодові, за розпорядженням якого в Ростов прибув Суздальський митрополит Сильвестр і Симоновський архімандрит Гавриїл для засвідчення нетлінності мощей святителя Димитрія та чудесних зцілень, що сталися.
Святкування 10 листопада (день кончини) і 4 жовтня (день віднайдення мощей).