Древні християни не боялися смерті. Вони були готові терпіти будь які страждання, аби лише не розлучатися з Христом і не втрачати надії на життя вічне. Православна Церква вшановує память 20-ти тисяч мучеників, які постраждали в 302 році в Нікомідії (місто в північно-східній частині Туреччини, сучасна назва Ісмід).У той час Римською імперією правив імператор Максіміан (284-305). Він наказав руйнувати християнські храми, спалювати богослужбові книги і позбавляти християн усіх прав та посад.
Пам'ять- 10 січня (за новим стилем).

Вірний слуга великомученика Димитрія Солунського святий Луп був ревним християнином. Після мученицької кончини Димитрія, він обмочив свій одяг його кров'ю і взяв перстень з його руки. Цим одягом, перснем та іменем великомученика Димитрія святий Луп звершив у місті Солуні багато чудес. Він розбив поганських ідолів, за що його переслідували язичники, але силою Божою був збережений для подальшої проповіді християнства. Святий Луп добровільно віддав себе в руки мучителів. За повелінням імператора Максиміана Галерія, на початку четвертого століття, він був усічений мечем.
Пам'ять- 5 вересня (за новим стилем).

Роки правління римського імператора Максиміана увійшли в історію як період жорстокого гоніння на християн. Сьогодні Церква вшановує деяких із мучеників початку четвертого століття - Агафоника, Зотика, Феопрепія, Акиндина, Северіана, Зинона та інших. З передання відомо, що мученик Агафоник добре знав Святе Письмо і був активним місіонером. За свою проповідь святий був страчений разом з іншими християнами в містечку Силіврія. Святі Зотик, Феопрепій і Акиндин загинули від меча по дорозі у Фракію, на суд до імператора. Змучені, вони не мали сил бігти за колісницею, до якої їх прив'язали. Кров святих мучеників ще більше зміцнила підвалини Церкви, ще більш прославила ім'я Христа Спасителя.
Пам'ять- 4 вересня (за новим стилем).

Свята Анастасія Узорішительниця є високим зразком христианського милосердя до ув'язнених в темниці. «В темниці був, і відвідали Мене» - глибоко проникло це євангельське слово в душу святої Анастасії. Бадьора, світла, звеселена радістю, яку дарувала іншим, вона кожного дня обходила темниці і скрізь зустрічали її, як ангела Божого.
Пам'ять великомучениці Анастасії Узорішительниці згадується 4 січня (за новим стилем).

Мученик Андрій був римським воєначальником при імператорові Максиміані. Під час війни з Сирією святому Андрію дали титул «стратилат», тобто головнокомандуючий. Вибравши невеликий загін, св. Андрій виступив проти супротивника. Його воїни були язичниками, і сам він ще не прийняв хрещення, але увірував в Христа. Перед битвою святий Андрій переконував воїнів в тому, що язичницькі боги — біси, і проповідував їм істинного Бога. З вірою в допомогу Божу невеликий загін воїнів обернув на втечу численне військо персів.
Пам’ять мученика Андрія Стратилата і 2593 мучеників, які постраждали разом з ним згадується 1 вересня ( за новим стилем).

Великим пророком і останнім суддею народу ізраїльського був Самуїл, з коліна Левія. Самуїлові батьки довгий час не мали дітей. Якось Самуїлова мати, Анна, під час щирої молитви перед скинією дала Богу обітницю: якщо у неї народиться син, то вона посвятить його Господу. Молитву Анни було почуто, через рік у неї народився син. Анна назвала його Самуїлом, що означає – випроханий у Бога.
Пам'ять пророка Самуїла згадується 2 вересня (за новим стилем).

Преподобний Херімон трудився в Єгипті, в Скитській пустелі, в кінці IV ст. або перших роках V ст. Ім'я його згадується в «Лавсаїке» Паладію і в алфавітному Патерику. Його печера знаходилась за 40 теренів від церкви і за 12 теренів від джерела з водою. Помер святий за рукодільною роботою у віці більше 100 років. Преподобного Херімона згадує також преподобний Федір Студит в службі в сирну суботу, в 6-ій пісні канону на ранковій молитві.
Пам'ять - 29 серпня (н.ст.).

Києво-Печерська ікона Успіння Пресвятої Богородиці - одна з найдавніших явлених ікон у Православній Церкві. Пресвята Богородиця вручила її 4-м візантійським зодчим, які у 1073 році принесли ікону преподобним Антонію і Феодосію Печерським. Зодчі прийшли у печеру до преподобним і запитали: "Де хочете ви почати церкви?" Святі відповіли: "Йдіть, Господь призначить місце". - "Як ви, пророкуючи собі швидку смерть, не призначили ще місця? - Здивувалися зодчі. - А ще дали нам стільки золота". Тоді преподобні скликали всю братію і почали розпитувати греків, кажучи: "Скажіть нам істину, хто вас послав і як ви потрапили сюди?". Зодчі стали розповідати: "Одного разу, коли ми спали в своїх будинках, рано, на сході сонця, прийшли до кожного з нас благовидні юнаки та сказали:" Кличе вас Цариця до Влахерні ".
Пам'ять - 28 серпня (нов. ст.)

У вісімнадцятий рік після блаженної кончини преподобного Феодосія, здійснилося перенесення його нетлінних мощів з печери в Лаврську церкву. У 1091 році братія святої, великої і чудотворної Печерської Лаври, зібравшись разом зі своїм ігуменом Іоаном, одностайно вирішили розкрити місце поховання преподобного Феодосія і перенести його святі мощі в соборний Успенський храм. «Слід нам, братія, — говорили вони, — завжди мати перед очима нашими чесну раку нашого отця і і завжди приносити йому гідне поклоніння. Не зручно йому перебувати у іншому місці окрім монастиря і своєї церкви, тому що він заснував її і зібрав тих, що в чернецтві».
Перенесення святих мощів преподобного Феодосія Печерського святкується 27 серпня за новим стилем.

Преподобний Максим Сповідник народився в Константинополі близько 580 року й виріс у побожній християнській родині. Замолоду він отримав різнобічну освіту: вивчив філософію, граматику, риторику, був обізнаний щодо давніх авторів і досконало володів Богословською діалектикою. Коли преподобний Максим пішов на державну службу, знання й сумлінність дали йому змогу стати першим секретарем імператора Іраклія (611 - 641). Але придворне життя обтяжувало його, і він пішов у Хрисопольску обитель (на протилежному березі Босфору - нині Скутари), де прийняв чернечий постриг.
Пам'ять - 3 лютого, а 26 серпня - перенесення мощей.

У Задонському монастирі зберігаються мощі великого святого Тихона Задонського, відомого своєю тверезницької діяльністю. Будучи єпископом Воронезької Єпархії, він настільки пристрасно проповідував тверезість, що у його приході перестали купувати вино. За це місцеві винороби написали цареві скаргу про недобір алкогольних акцизів, і св. Тихона звільнили зі служби, після чого він невдовзі помер у Задонському монастирі.
Пам'ять святого Тихона Задонського згадується 1 серпня, а 26 серпня - день кончини святого і 2-е знайдення мощей.