Священномученик Поліка́рп († 156) — один з перших християнських єпископів, учень апостола Івана Богослова. Майже сорок років був єпископом Смирнським. Життя закінчив мученицьки за віру — спалений на вогнищі.

Пам'ять — 8 березня (за новим стилем).

В час нечестивих царів римських, коли християни багато разів піддавалися гонінням, безліч сповідників Христових і мучеників зазнали різні муки; їх святі тіла, що віддавались без поховання на поживу звірам і птахам, віруючі таємно забирали і з честю хоронили в потаєних місцях, в домах або вертоградах. Так і в Євгенійських селищах було похоронено багато святих мучеників, що постраждали за Христа; їх мощі довгий час були невідомі. Тим часом еллінському нечестю прийшов кінець, мучителі з безславністю загинули, а на престоли вступили християнські царі; весь світ осяяло світло святої віри, і Церква Христова стала процвітати в глибокій тиші. Тоді і святі мощі Євгенійськіх мучеників Божественною волею були дивно знайдені, немов світильники з-під посудин.

Пам'ять- 7 березня (за новим стилем).

Поблизу Олімпійської гори знаходилося одне пустинне місце, що зветься Символи, де стояв монастир. Архімандритом того монастиря був преподобний Феоктист, чоловік праведний, у якого преподобний сповідник Платон повчався монашого життя. Серед учнів блаженного архимандрита Феоктиста був і преподобний Тимофій; з юних років він присвятив себе чернечим подвигам, трудився в пості, стриманості і присвячував цілі ночі молитві; остаточно умертвивши в собі плоть, він був далеким від пристрастей і відрізнявся духовною досконалістю і до самої смерті своєї дотримувався чистоти душевної і тілесної, бо поклав завіт з самого раннього віку ніколи не дивитися на обличчя жіноче.

Пам'ять- 6 березня (за новим стилем).

Святитель Лев I Великий, папа Римський (440 - 461), здобув прекрасну і різносторонню освіту, яка відкривала перед ним блискучу світську кар'єру. Проте, прагнучи до духовного життя, він вибрав інший шлях і став архидияконом при святому папі Сиксті III (432 - 440), а після його смерті був вибраний, у вересні 440 року, папою Римської Церкви. Це був важкий для Церкви час, коли єретики облягали твердиню Православ'я своїми спокусливими псевдовченнями. Святитель Лев умів суміщати пастирську м'якість і доброту з непохитною твердістю в питаннях віросповідання.

Пам'ять- 3 березня ( за новим стилем).

Чорноризець Києво-Печерського монастиря, преподобний Феодор мовчальник, жив у XIII ст. На грецькій мові ім'я Феодор означає «дар Божий». Крім багатьох подвигів, які він звершив у своєму чернечому житті, слід відзначити суворе дотримання даних обітниць, особливо мовчання, але таке, щоб на марні балачки не спрямовувати жодного свого слова. Неначе керувався притчами Соломоновими, в яких сказано: «При багатослів'ї не минути гріха, а той, хто стримує вуста свої, – розумний» (Притч. 10, 19). Тому мовчання в нього було засобом до постійного скерування своїх думок до Бога, щоб його розум не розважався нічим земним, а язик не грішив жодним словом.

Пам'ять- 2 березня ( за новим стилем).

Преподобні Ксанфила і Поліксенія були рідними сестрами і жили в Іспанії за часів святих апостолів. Вперше про Божественне вчення Христа Спасителя вони почули від святого апостола Павла, коли він проповідував у їхній країні. Преподобна Ксанфила разом зі своїм чоловіком Провом прийняли християнство, а свята Поліксенія була ще язичницею, коли незвичайною красою її спокусився один чоловік і насильно відвіз її до Греції. Але Господь оберіг від пошкодження преподобну. Пливучи на кораблі, вона чула проповідь святого апостола Петра і увірувала в Христа. Після прибуття до Греції преподобна Поліксенія звернулася до заступництва і захисту християн і була прийнята ними в місті Патри Ахайской області, де прийняла християнство і була хрещена самим апостолом Андрієм Первозванним.
Пам'ять - 6 жовтня (нов. ст.).

Кондак 1
Вибрані чудотворці і великі угодники Господні, міста Мурома заступники і повсякчас за душі наші молільники, святі благовірні княже Петре і княгине Февроніє! Похвальний спів вам приносячи, старанно молимо вас як тих, хто має сміливість перед Господом, заступництвом вашим від всяких бід нас визволіть , і зробіть нас спадкоємцями Царства Небесного, щоб радісно вам співали: Радуйтеся, святі і преславні чудотворці Петре і Февроніє!

Є дещо спільне між солдатами та християнськими подвижниками. І ті, й інші ведуть війну проти ворогів. Солдати - проти ворогів видимих, захищаючи місто, область чи державу. Подвижники - проти ворогів невидимих - демонів, захищаючи своє серце від їх спокусливих стріл. Великомученик Феодор Стратілат був людиною, яка поєднувала в собі силу воїна і дух подвижника.
Він походив з міста Євхаїт (у Малій Азії, нині Туреччина). Феодор був наділений багатьма даруваннями і прекрасною зовнішністю. За милосердя Бог просвітив його досконалим пізнанням християнської істини. Хоробрість святого воїна стала відома багатьом після того, як він з допомогою Божою убив величезного змія, що жив у прірві в околицях міста Євхаїта. Змій пожирав безліч людей і тварин, тримаючи у страху всю округу. Святий Феодор, озброївшись мечем і молитвою до Господа, переміг його, прославивши серед людей Ім'я Христове. За відвагу святий Феодор був призначений воєначальником (стратілатом) у місті Гераклея, де він ніс ніби подвійний послух: поєднував своє відповідальне військове служіння з апостольською проповіддю Євангелія серед підлеглих йому язичників. Його гаряча переконаність, підкріплена особистим прикладом християнського життя, відвертала багатьох від згубної "омани язичництва". Незабаром майже вся Гераклея прийняла християнство.
Пам'ять - 21 лютого за новим стилем.

У 1752 році проводився ремонт в соборній церкві монастиря, і 21 вересня при полагодженні опущеної підлоги було виявлене нетлінне тіло святителя Димитрія. Місце поховання виявилося сирим, дубова труна і знайдені в ній рукописи зотліли, але тіло святителя, а також омофор, сакос, митра і шовкова вервечка збереглися нетлінними. Після віднайдення святих мощей відбувалася безліч зцілень, про що було повідомлено Синодові, за розпорядженням якого в Ростов прибув Суздальський митрополит Сильвестр і Симоновський архімандрит Гавриїл для засвідчення нетлінності мощей святителя Димитрія та чудесних зцілень, що сталися.
Святкування 10 листопада (день кончини) і 4 жовтня (день віднайдення мощей).

Священномученик Климент служив єпископом у місті Анкірі, де народився і провів свої дитячі та юнацькі роки. Він дуже рано втратив батьків, і його всиновила християнка на ім’я Софія, яка під час тяжкого голоду не лише змогла знайти сили прогодувати Климента, а й збирала по вулицях дітей, кинутих напризволяще зневіреними батьками, забезпечувала їх їжею та одягом. Климент допомагав своїй прийомній матері, навчаючи зведених братів та сестер основам віри.
День пам’яті — 5 лютого (за н. ст.)

Мученик Феопемпт був єпископом у Нікомидії. Він твердо захищав віру Христову і викривав ідолопоклонство. Коли імператор Діоклетіан прибув у Нікомідію, то святого єпископа представили до царя, і той вимагав, щоб Феопемпт приніс жертву ідолу Аполлону. Феопемпт відмовився, і за це його кинули в розжарену піч. Але св. мученик не згорів у печі. Вночі, прийшовши до палацу, де двері розчинилися перед ним самі собою, він розбудив царя і сказав: «Хоч ти і велів спалити мене, але я не помер».

Пам'ять- 18 січня (за новим стилем).

Преподобний Євменій з юності відрізнявся доброчесним життям. Він прагнув служити Єдиному Богу і тому уникав світських спокус. Піклуючись про спасіння душі, він все своє майно роздав бідним. Благословенням Божим преподобний Євменій був обраний і зведений в сан єпископа Гортинської Церкви на острові Криті. Святитель як милостивий батько втішав своїх пасомих в утисках, зміцнював сиріт та незаможних. Молитви його були такі сильні перед Богом, що одного разу під час посухи він звів на землю рясний дощ. Святий Євменій ревно і мудро захищав православну віру від виниклої у той час єресі монофелітів. За протиборство єресі святитель був засланий в Фіваїду, де і помер у VII столітті. Тіло його було перенесено і поховано в Гортіне.
Пам'ять - 1 жовтня (нов. ст.).