Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
У цій молитві ми нічого не просимо у Бога,а тільки славимо Його, Який з'явився людям у трьох Лицях (Особах): Отця, і Сина, і Святого Духа, Яким тепер і вічно належить однакова честь, прославлення.

Ангельською піснею вона називається тому,що її співають святі ангели, оточуючи на небі Престіл Божий. Люди, які вірують у Христа,стали використовувати її через 400 років після Різдва Христового. В Константинополі стався великий землетрус, від якого руйнувалися будинки і поселення. Настрахані цар Феодосій II і народ звернулися до Бога з молитвою. Під час цього загального моління один благочестивий отрок (хлопчик) на очах усіх був піднятий невидимою силою на небо,а потім цілим і неушкодженим був спущений знову на землю. Він розповів людям, які оточили його, що він чув на небі, як співали святі ангели: "Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний". Зворушений народ,повторивши цю молитву, додав: "Помилуй нас", – і землетрус припинився.

Ми називаємо в цій молитві Духа Святого Царем Небесним,тому що Він як істинний Бог рівний Богу Отцю і Богу Сину, невидимо царює над нами, володіє нами і всім світом. Називаємо Його Утішителем,тому що Він утішає нас у наших скорботах і бідах, як Він утішив і апостолів на десятий день після вознесіння Ісуса Христа на небо.

Ми називаємо Його Ісусом, тобто Спасителем, тому що Він спас нас від гріхів і вічної смерті. Для цього Він,будучи Сином Божим, вселився в пренепорочну Діву Марію і,при зішесті Святого Духа, втілився і став людиною від Неї, тобто прийняв тіло і душу людські – народився від Пресвятої Діви Марії, зробився такою самою людиною, як і ми, та тільки, на відміну від людей, був безгрішним – став Боголюдиною. І замість того, щоб нам страждати й мучитися за наші гріхи, Він, з любові до нас, грішних, постраждав за нас,помер на хресті і на третій день воскрес – переміг гріх і смерть і дав нам життя вічне.

У цій молитві ми у Бога нічого не просимо,а тільки славимо Його. Її можна сказати коротко: Слава Богу.

Кожен православний християнин має своїм обов'язком молитися щоденно, вранці і ввечері, перед їжею і після, перед початком і після завершення усякої справи (наприклад: перед заняттями і після тощо).