
Сьогодні за Христову віру не переслідують. То чого ж нам боятися? Хіба що своїх внутрішніх спонукань.
Надто часто віруючі приховують свою приналежність до Христа, боячись людських глузувань і насмішок. Сором, страх, вагання - одвічні ознаки маловірства. Трапляються випадки, коли замовчування є невибачним. Наприклад, в час зустрічі з відвертим поневірянням над вірою. Хтось несвідомий. мислить несвідомо, а інший, догоджаючи йому, приймає вигляд нерозумного, сам без примусу одягає на себе маску невірства. Чи ж так належить чинити християнину? Тож пам'ятаймо, що про це слід відверто і без боязні говорити та жити за правилами святої віри. "Бо серцем вiрують для праведности, а устами сповiдують для спасiння" (Рим. 10:10).