Трудився в Києво-Печерському монастирі, про нього відомо те, що він був пов'язаний одностайності й братською любов'ю з преподобним Меркурієм (XIV ст.; Пам'ять 19 липня / 1 серпня). Святі були нерозлучні, жили в одній Келлі, а після смерті були покладені в одну труну. В даний час мощі спочивають у Дальніх їх (Феодосієвих) печерах.
Пам'ять - 1 серпня(нов. ст.)

Десятки, сотні тисяч громадян України живуть тверезо.
Мільйони згодні з тим, що вживання алкоголю і куріння — це шкідливі звички, які погіршують наше життя.
Таким чином, багато хто з нас підтримує тверезість. Але ми не знаємо одне про одного. Ми мовчимо. Бездіяльно погоджуємося з тим фактом, що навколо нас продається все більше і більше алкоголю, що спиваються школярі, і щороку лише за офіційними даними (!) від алкоголю помирає понад 40 000 чоловік.
Ми можемо і повинні об'єднатися. Разом ми — сила!
Додайте свій підпис просто зараз!

Цими днями завершилася перша зміна дитячого православного табору «Дорога до Бога», організованого Синодальним у правлінням УПЦ Київського Патріархату у справах молоді. Табір розташований у мальовничому сосновому лісі біля річки Ворскли на Полтавщині (с. Клюсівка Новосанжарського району Полтавської області). Дитяча зміна розпочалася 6 липня і тривала до 19 липня. Саме сюди на два тижні приїхали маленькі таборяни з усіх куточків України. Багато хто із них приїхали не вперше, тому курінним (вихователям) і духівникам було особливо радісно бачити щире спілкування минулорічних, але вже на рік доросліших особистостей, що зростають у вірі Христовій.
Цьогорічний табір мав свою особливість. На першу зміну табору приїхали діти віком лише від 6 до 11 років. Це дало можливість курінним та духівникам індивідуально підійти до кожної дитини. У близькому спілкуванні поділитися біблійним, святоотцівським та власним досвідом духовного життя, молитовного спілкування з Богом та утвердження у вірі.

Друг і співрозмовник преподобного Сергія Радонезького. Родом з Києва. Прийняв чернецтва в Києво-Печерському монастирі. Внаслідок посилення гонінь на православних з боку католиків, шукаючи безмовності, святий віддалився в містечко Махріще (в 35 верстах від Троїце-Сергієвої лаври) і тут, не пізніше 1358 з благословення святителя Алексія, митрополита Московського, заснував обитель на честь Св. Трійці .
Пам'ять - 27 липня(нов. ст.)

Святі мученики Феодор Варяг і син його Іоанн жили в Києві в Х столітті, коли варяги, предки нинішніх шведів і норвежців, брали особливо діяльну участь у державному та військовому житті Русі. Купці та воїни, вони прокладали нові торговельні шляхи до Візантії і на Схід, брали участь у походах на Царгород, становили значну частину населення стародавнього Києва та князівських найманих дружин. Головний торговий шлях Русі - з Балтійського моря в Чорне - називали тоді "шлях з варяг у греки".
Пам'ять - 25 липня(нов. ст.)

Коли ми читаємо євангельські уривки про те, як Христос воскресив мертвого або зцілив тіло людини, ми рідко замислюємося про те, що людське тіло означає для Самого Бога, Який створив його з любов'ю для вічного життя, і що воно мало б означати для нас самих. Якщо б наше тіло не було б Богові дороге, так само цінне і ніжно любиме Ним, як і наша вічна душа, Бог не став би зціляти тіло або піклуватися про його вічне життя після воскресіння мертвих.

Одного разу принесли до Iсуса Христа розслабленого, який лежав на постелi. "I, побачивши вiру їхню, Iсус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобi грiхи твої! При цьому деякi з книжникiв говорили собi: Вiн богохульствує. Iсус же, бачачи помисли їхнi, промовив: навiщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? Бо що легше - сказати: прощаються тобi грiхи, чи сказати: встань i ходи? Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землi прощати грiхи. Тодi говорить розслабленому: встань, вiзьми постiль твою та йди у дiм твiй. I той устав, узяв постiль свою i пiшов у дiм свiй. Народ же, побачивши це, здивував- ся i прославив Бога, Який дав таку владу людям" (Мф. 9, 2-8).

Він – високий, плечистий, сильний. Голос у нього гучний, поводиться впевнено. Вона – жінка ніжна, тендітна. Побралися.
Він постачав їй усе, вона дбала про дім, виховувала дітей. Діти виросли, одружилися і пішли від них. Так буває завжди.
Але діти вже не потребували їхньої допомоги, жінка перестала усміхатися, почала худнути, зблідла… Вона не могла їсти, не могла ходити. Чоловік сильно занепокоївся і завіз її до лікарні.
Її оглядало багато лікарів, але ніхто не знаходив жодної хвороби.
Останній спеціаліст відвів чоловіка убік й обережно сказав:
— Я думаю, що ваша дружина не хоче більше жити.
Чоловік не сказав ані слова. Пішов, сів біля ліжка дружини, взяв її знекровлену руку і впевненим голосом сказав:
— Ти не помреш!
— Чому? – тихо спитала вона.
— Тому що я потребую тебе! – відповів чоловік.
— А чому ти не сказав мені цього раніше? – запитала жінка, і її очі заблистіли.
Від тієї хвилі хвора почала видужувати. Вона знову стала жвавою і веселою. А лікарі і далі визначають її хворобу і питають, які ліки принесли таке швидке зцілення.

8 липня православні християни згадують святих Петра і Февронію. Вони жили в 13-му столітті. Церква вшановує їх як заступників любові, сім'ї та шлюбу. За переказами, Петро був князем у місті Муром. В юності він захворів проказою. Вилікувати його лікарі не могли. Вдалося це лише селянській дівчині Февронії. Після першого ж сеансу князь одужав і одружився на ній.
У щасливому шлюбі вони прожили тридцять років. У старості подружжя прийняло чернечий постриг. Вони життя своє прожили чисто, побожно, свято і гідно. Дбали один про одного. Святий князь Петро та княгиня Февронія померли в один день і час, і відспівування їх було у храмі Божому, і лежали вони в одній домовині.
У стародавні часи історія кохання Петра і Февронії передавалася з уст в уста, обростаючи новими подробицями.