Одного вченого і шанованого всіма рабина попросили прочитати лекцію про вихід Ізраїлю з Єгипту у найбільшому культурному осередку міста. Слухачі були освічені та підготовлені, уважно слухали лекцію.
Рабин так описав події, що стосувалися небесної манни: «Господь послав на землю Свій хліб, що був смачний, наче медівник, і котрого вистачало на один день. Його не можна було зберігати до наступного дня, за винятком п'ятниці. Коли сонце починало пригрівати, манна топилася...».
Один слухач перервав його: «Яка нераціональність! Чому лише на один день? Чи не краще було б послати запаси, яких стало б на рік? Це було б розумніше і потребувало б менше зусиль»...

Преподобний Діонісій, затворник Печерський, на прізвище Тріска, мав сан пресвітера. У 1463 році під час пасхальної утрені Діонісій обходив з кадінням мощі святих угодників в Антонієвій печері. Коли преподобний вигукнув: "Святі отці і братіє! Христос воскрес!", як грім, прозвучала відповідь від святих мощей: "Воістину воскрес!" З того дня преподобний Діонісій пішов у затвор і після багатьох праць відійшов до Господа. Диво з преподобним Діонісієм засвідчено у 8-й пісні загального канону Києво-Печерських святих. Преподобний похований у Дальніх печерах.
Пам'ять - 16 жовтня(нов. ст.)

Мандрівник, самітник, трудився в XIII столітті в Києво-Печерському монастирі. З благословення ігумена він мандрував на святу Афонську гору і в Єрусалим. Після свого повернення звідти він жив так благочестиво, що навіть старці брали його собі за зразок у чернечому житті. Після багатьох праць і подвигів преподобний Аммон мирно відійшов до Господа. Тіло його було покладено в Дальніх печерах Києво-Печерського монастиря.
Пам'ять - 17 жовтня(нов. ст.)

Преподобний Онисим Печерський (ХII-ХIII), будучи у подвизі в Києво-Печерській лаврі, пішов у скит до Ближніх печер (преподобного Антонія). Святі мощі преподобного поховані на місці його подвигів
Пам'ять - 17 жовтня(нов. ст.)

Христос говорив: «Не мир Я прийшов принести, але меч», а ще - «Як Мене світ зненавидів, так і вас зненавидить». Християнин покликаний в певной мірі до конфронтації зі світом. Як поєднати це з прагненням до кар'єри, благополуччя? Як підготувати дітей до цього, не виховавши з них похмурих всеосуджуючих фанатиків, і не відштовхнувши їх від Церкви?