Думка про світове зло важким тягарем сумнівів лежить на серцях багатьох віруючих людей. Здається незрозумілим, чому Бог допускає зло.
Адже Бог у Своїй Всемогутності легко міг би усунути зло... Як може безмежно милостивий Бог терпіти, щоб злі вчинки одного негідника прирікали б тисячі, іноді мільйони людей на злидні, горе та біди?..
У чому ж полягає "сенс зла"? Адже у Бога нічого немає безглуздого.
Щоб відповісти на ці питання, необхідно нагадати, що таке зло.
Під злом ми повинні розуміти не страждання, нестатки і біди, а гріхи й моральні провини. Бог не хоче зла. Всемогутній Бог не може схвалювати зло. Більше того, Бог забороняє зло. Бог карає зло. Зло, або гріх, є суперечність, заперечення Божої волі.
Початок зла, як відомо, поклав вищий ангел, створений Богом, який зухвало не послухався всеблагої волі Бога і став дияволом.
Диявол – причина зла, він і надихає, або впливає на виникнення гріха в людині.
Не тіло людини, як багато хто думає, є джерелом зла, ні; а воно робиться знаряддям гріха або добра не саме по собі, а з волі людини.
Істинна віра Христова вказує на такі дві причини існування зла у світі:
Перша причина лежить у вільній волі людини. Наша свобода волі – це відбиток Божественної подоби. Цей Божий дар підіймає людину вище від усіх істот світу...
У вільному виборі добра і відхиленні від зла людина звеличує Бога, прославляє Бога й удосконалюється сама.
У книзі Ісуса Сираха (15, 14) говориться: "Він (Бог) на початку створив людину і залишив її в руці зволення її"; тобто Бог створив людину на початку і дав їй вільний вибір.
Тим самим Бог дає людям з доброю волею можливість заслужити собі Небо, а людям зі злою волею – пекло.
Але як те, так і інше досягається лише шляхом свободи людської волі...
Св. Кирило Єрусалимський говорить: "Якби за природою, а не за свободою робив ти добро, то для чого приготував Бог вінці незбагненні? Лагідна вівця, але вона ніколи за лагідність свою не увінчається: тому що лагідність її походить не від свободи, а від природи".
Св. Василій Великий каже: "Чому в самому нашому устрої не дано нам безгрішності, так що не можна було б згрішити, навіть якби й хотіли? Тому ж чому і ти не тоді визнаєш служителів справними, коли тримаєш їх зв'язаними, а коли бачиш, що добровільно виконують перед тобою обов'язки. Тому і Богу вгодним є не примусове, а добровільно здійснюване, – доброчесність же походить від зволення (доброї волі), а не від необхідності, а зволення залежить від того, що – в нас; і що – в нас, з власної волі. Тому той, хто докоряє Творцеві, що нас не створив безгрішними, робить не що інше, як віддає перевагу природі нерозумній, нерухомій і яка не має ніяких прагнень, а не природі, обдарованій свободою і самодіяльністю". Інакше кажучи: віддає перевагу машині ("роботу"), а не розумній істоті.
Таким чином, внутрішня причина походження зла, або гріха, полягає у самостійній волі людини.
Друга причина або сенс існування зла полягає в тому, що Бог також і зло спрямовує на добро. Але Бог допускає не заради добра зло. Богові така дорога плата не потрібна.
Зла Бог не хоче ні за яких обставин. Але оскільки зло ввійшло у світ з вини творіння, то Бог у Своєму світовому плані примушує також і зло служити добру.
Ось приклад: сини Якова продали свого брата Йосифа у рабство.
Вони вчинили злу справу. Але Бог перетворив зло на добро.
Йосиф звеличився в Єгипті і отримав можливість врятувати від голоду свою сім'ю, з якої повинен був вийти Месія.
Коли через декілька років Йосиф побачив своїх братів, він їм сказав: "Ви задумали зло проти мене, але Бог обернув його на добро!!!" У дні апостолів юдеї переслідували християн у Палестині. І християни мусили тікати з Юдеї, освяченої життям і кров'ю Спасителя. Але скрізь, куди вони йшли, вони сіяли Євангельське слово. Гріхи гонителів Божественною рукою були спрямовані на поширення християнства.
Язичницькі імператори Риму переслідували молоду християнську Церкву. Десятки тисяч мучеників пролили тоді кров за Христа. І кров мучеників стала сіменем для мільйонів нових християн.
Лють гонителів, гріх ненависті і вбивства і тут були спрямовані Богом на розбудову Церкви. Вони думали і чинили зле, а Бог усі їхні вчинки обертав на добро...
Вся історія людства, аж до сьогоденних подій, показує істину цих слів.
Найбільші катастрофи народів були в той же час найбільшими тріумфами релігії, наверненням людей до Бога...
...Ми мусимо тільки мати терпіння і чекати. "Бо у Бога один день – як тисяча літ, і тисяча літ – як один день" (2 Пет. 3, 8).
Але і це вплетіння зла у план управління світом не було якоюсь запізнілою надбудовою, поправкою до створеного. Це вплетіння зла відбулося в акті вічної волі Бога, в якому було вирішено створення світу.
Адже Бог є вічне сьогодні!
І Його передбачення йде від вічності. Воно діє завжди і безперервно
(Витяг з брошури Л. Люсина "Кто же прав?" з додатками).
ЗАКОН БОЖИЙ
Адже Бог у Своїй Всемогутності легко міг би усунути зло... Як може безмежно милостивий Бог терпіти, щоб злі вчинки одного негідника прирікали б тисячі, іноді мільйони людей на злидні, горе та біди?..
У чому ж полягає "сенс зла"? Адже у Бога нічого немає безглуздого.
Щоб відповісти на ці питання, необхідно нагадати, що таке зло.
Під злом ми повинні розуміти не страждання, нестатки і біди, а гріхи й моральні провини. Бог не хоче зла. Всемогутній Бог не може схвалювати зло. Більше того, Бог забороняє зло. Бог карає зло. Зло, або гріх, є суперечність, заперечення Божої волі.
Початок зла, як відомо, поклав вищий ангел, створений Богом, який зухвало не послухався всеблагої волі Бога і став дияволом.
Диявол – причина зла, він і надихає, або впливає на виникнення гріха в людині.
Не тіло людини, як багато хто думає, є джерелом зла, ні; а воно робиться знаряддям гріха або добра не саме по собі, а з волі людини.
Істинна віра Христова вказує на такі дві причини існування зла у світі:
Перша причина лежить у вільній волі людини. Наша свобода волі – це відбиток Божественної подоби. Цей Божий дар підіймає людину вище від усіх істот світу...
У вільному виборі добра і відхиленні від зла людина звеличує Бога, прославляє Бога й удосконалюється сама.
У книзі Ісуса Сираха (15, 14) говориться: "Він (Бог) на початку створив людину і залишив її в руці зволення її"; тобто Бог створив людину на початку і дав їй вільний вибір.
Тим самим Бог дає людям з доброю волею можливість заслужити собі Небо, а людям зі злою волею – пекло.
Але як те, так і інше досягається лише шляхом свободи людської волі...
Св. Кирило Єрусалимський говорить: "Якби за природою, а не за свободою робив ти добро, то для чого приготував Бог вінці незбагненні? Лагідна вівця, але вона ніколи за лагідність свою не увінчається: тому що лагідність її походить не від свободи, а від природи".
Св. Василій Великий каже: "Чому в самому нашому устрої не дано нам безгрішності, так що не можна було б згрішити, навіть якби й хотіли? Тому ж чому і ти не тоді визнаєш служителів справними, коли тримаєш їх зв'язаними, а коли бачиш, що добровільно виконують перед тобою обов'язки. Тому і Богу вгодним є не примусове, а добровільно здійснюване, – доброчесність же походить від зволення (доброї волі), а не від необхідності, а зволення залежить від того, що – в нас; і що – в нас, з власної волі. Тому той, хто докоряє Творцеві, що нас не створив безгрішними, робить не що інше, як віддає перевагу природі нерозумній, нерухомій і яка не має ніяких прагнень, а не природі, обдарованій свободою і самодіяльністю". Інакше кажучи: віддає перевагу машині ("роботу"), а не розумній істоті.
Таким чином, внутрішня причина походження зла, або гріха, полягає у самостійній волі людини.
Друга причина або сенс існування зла полягає в тому, що Бог також і зло спрямовує на добро. Але Бог допускає не заради добра зло. Богові така дорога плата не потрібна.
Зла Бог не хоче ні за яких обставин. Але оскільки зло ввійшло у світ з вини творіння, то Бог у Своєму світовому плані примушує також і зло служити добру.
Ось приклад: сини Якова продали свого брата Йосифа у рабство.
Вони вчинили злу справу. Але Бог перетворив зло на добро.
Йосиф звеличився в Єгипті і отримав можливість врятувати від голоду свою сім'ю, з якої повинен був вийти Месія.
Коли через декілька років Йосиф побачив своїх братів, він їм сказав: "Ви задумали зло проти мене, але Бог обернув його на добро!!!" У дні апостолів юдеї переслідували християн у Палестині. І християни мусили тікати з Юдеї, освяченої життям і кров'ю Спасителя. Але скрізь, куди вони йшли, вони сіяли Євангельське слово. Гріхи гонителів Божественною рукою були спрямовані на поширення християнства.
Язичницькі імператори Риму переслідували молоду християнську Церкву. Десятки тисяч мучеників пролили тоді кров за Христа. І кров мучеників стала сіменем для мільйонів нових християн.
Лють гонителів, гріх ненависті і вбивства і тут були спрямовані Богом на розбудову Церкви. Вони думали і чинили зле, а Бог усі їхні вчинки обертав на добро...
Вся історія людства, аж до сьогоденних подій, показує істину цих слів.
Найбільші катастрофи народів були в той же час найбільшими тріумфами релігії, наверненням людей до Бога...
...Ми мусимо тільки мати терпіння і чекати. "Бо у Бога один день – як тисяча літ, і тисяча літ – як один день" (2 Пет. 3, 8).
Але і це вплетіння зла у план управління світом не було якоюсь запізнілою надбудовою, поправкою до створеного. Це вплетіння зла відбулося в акті вічної волі Бога, в якому було вирішено створення світу.
Адже Бог є вічне сьогодні!
І Його передбачення йде від вічності. Воно діє завжди і безперервно
(Витяг з брошури Л. Люсина "Кто же прав?" з додатками).
ЗАКОН БОЖИЙ
